У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





між двома націями - єдина гарантія їхнього мирного і процвітаючого життя. Певні досягнення отримала етнонаціональна політика УПА під час боротьби з радянською владою після 1944 р. Адже їх визвольна боротьба підтримувалася місцевим українським населенням, через що на радянські структури йшов подвійний вплив: як з боку УПА, так і з боку українського населення. Агітаційно-пропагандистська діяльність УПА допомогла багатьом червоноармійцям (попри контрпропаганду) побачити справжню суть боротьби УПА та сформувати позитивне ставлення до українського національно-визвольного руху. Адже УПА здійснювала боротьбу не проти народу чи народів як спільнот, а проти тоталітарної держави, з метою визволити Україну. Про це свідчать документи як українського руху Опору, так і радянські. В них знаходимо інформацію про позитивне ставлення червоноармійців (як офіцерів так і солдатів) до УПА, факти переходу бійців Червоної армії в лави українських повстанців, а також про сутички червоноармійців з енкаведистами тощо.12 Перспективи та реалії боротьби ОУН і УПА з радянською тоталітарною системою, змусили керівництво українського визвольного руху шукати контакти з найбільш реальними противниками СРСР, які могли виступити проти нього після розгрому нацистської Німеччини і допомогти створити незалежну Українську державу. Найімовірнішими противниками Радянського Союзу ОУН і УПА вважали країни західних демократій (США і Велику Британію), які хоч і були союзниками СРСР у війні проти країн "осі", але й мали багато спірних питань з ним. Тому з ними і були налагоджені відносини за допомогою закордонної місії.13 Однак очікуваної допомоги від них не дочекалися. Після Другої світової війни ГК УПА, поряд з очікуванням протирадянської війни західних країн, спрямувала діяльність на активізацію антирадянської боротьби у народів-сусідів: білорусів, поляків, румунів, словаків та інших. З цією метою було проведено значну кількість агітаційно-пропагандистських рейдів у ці країни. Рейди, що проводилися під гаслами "Приходимо до вас не як вороги, а як гості і приятелі", одразу викликали позитивне ставлення місцевого населення.14 Свідченням були випадки підтримки і допомоги загонам УПА місцевим населенням, зростання його антикомуністичних настроїв, а також відмови окремих підрозділів армій країн воювати із загонами УПА. Таким чином, реалізація етнонаціональної політики УПА, в основу якої був закладений принцип взаєморозуміння, взаємодопомоги і рівності між націями, зміцнила боротьбу цієї української визвольної структури. Незважаючи, що УПА не вдалося відновити незалежність України внаслідок несприятливих політичних умов, проте були закладені підвалини співпраці і взаєморозуміння з представниками інших народів. 

Використана література:

1 Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр. - К., 1994. - С. 399, 686. 
2 Рись О. Наша боротьба і поневолені Москвою народи. - б/м, б/р. - С. 14. 
3 УПА у світлі документів з боротьби за УССД (1942-1950.): Зб. док. - Вид-во ЗЧ ОУН, 1957. - С. 20. 
4 УПА у світлі документів з боротьби за УССД (1942-1950.): Зб. док. - Вид-во ЗЧ ОУН, 1957. - С. 17. 
5 Рись О. Наша боротьба і поневолені Москвою народи. - б/м, б/р. - С. 7; Бандера С. Перспективи української революції. - 2-е вид., репр. - Дрогобич: Відродження, 1998. - С. 553. 
6 Дичковська Г. УПА і гуманізм // УПА і національно-визвольна боротьба в Україні у 1940-50 рр.: Мат. всеукр. наук. конф., Київ, 25-26 серпня 1992 р. - К.: Ін-т історії АН України, 1993. - С. 47. 
7 Семиряга М.И. Предатель? Освободитель? Жертва? (выступление на круглом столе по вопросу колоборационизма) // Родина. - 1991. - № 6-7. - С. 93. 
8 ЦДАВО України. Ф.3833. - Спр. 85. - Арк. 55-62.  
9 Мірчук П. У вирі воєнного лихоліття. - Львів, 1991. - С. 44. 
10 Дашкевич Я. Діяли разом // Ратуша. - 1992. - 16 липня 
11 Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-50-х роках. - К.: "Пульсари", 2002. - C. 193 
12 ЦДАГО України Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 929. - Арк. 10; Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 997. - Арк. 91. 
13 Кентій А.В. Нарис історії боротьби ОУН і УПА в Україні (1946-56). - К.: Ін-т історії України НАН України, 1999. - С. 35, 36 
14 ЦДАВО України. Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 110. - Арк. 184.  

Сторінки: 1 2 3