Це Сталін здійснив шляхом організації голодного мору.

Коротко підсумовуючи вищесказане, можна з великою мірою впевненості твердити, що індустріалізація і колективізація на грунті українізації та коренізації в очах сталінського режиму просто не мала ніякого сенсу. Розгортаючи одночасно ці два процеси, Сталін ніколи не досягнув би такого безпрецедентного режиму особистої влади, до якого він так прагнув. Українізація давала Україні шанс мати значну сферу життя, непідвладну і непідконтрольну центрові.

З іншого боку, після початку протиселянського наступу у формі примусової продрозверстки у 1927—1928 рр. та подальшого розкуркулення і примусової суцільної колективізації для Сталіна українізація та коренізація стали зайвими. Вони були спробою створити серед переважної кількості населення підтримку режимові, а тепер режим оголосив війну селянству взагалі, домагаючись не підтримки, а повної і безмежної покори.

Сталін взяв на озброєння російську ідею, як політичний клей, для склеювання атомарного тоталітарного суспільства. Саме російська ідея була ферментом сталінізму, вона почала відігравати значну роль у процесі суворої регламентації суспільства, підпорядкуванні усіх сфер життя державі. Цим пояснюється планомірний і жорстокий наступ на всі ділянки економічного, політичного, культурного життя, де особа, її ініціатива, її особистий погляд могли мати хоч якесь значення. Навіть вірнопідданість режиму, чи фанатична віра в ідеали комунізму, тут зовсім не бралися до уваги. Показовою в цьому плані є політична кампанія проти офіційного комуністичного історика Матвія Яворського та його співробітників. У 1929 р. найпрестижніший московський партійний журнал «Историк-марксист» звинуватив Яворського в тому, що він історію України в одному із своїх підручників розглядає як окремий історичний процес71. Це була політична сигналізація для України. Вона свідчила про те, що, навіть дозволивши українізацію, сталінський режим не збирається розглядати Україну як окрему державу, чи навіть як республіку з своїми правами, що він не сприймає українців як повноцінну справжню націю. Україні знову, в котрий вже раз за її тисячолітню історію, відводилась роль культурної провінції, «окраїни», а українцям — роль «хохлів», «малоросів».

Яворський був заарештований як член міфічного Українського національного центру і у 1937 р. розстріляний72.

П'ятирічка 1928—1932 рр. та примусова колективізація сільського господарства радикально змінили баланс сил. І хоч офіційно п'ятирічка називалася програмою «соціалістичної трансформації радянської економіки», насправді це була програма повної трансформації суспільства шляхом масового терору, нескінченного пошуку ворогів.

Ворогом номер один для Сталіна і його оточення був не тільки український селянин, чи український інтелігент. Ворогом була Україна як така. Проти неї Сталін вів у 1932—1933 рр. неоголошену війну, кинувши сюди весь наявний військовий, поліцейський, політичний та економічний арсенал.
 

1 Голубничий В. Причини голоду 1932—1933 // Вперед.—Мюнхен, 1958.— .№ 10.—С. 1, 5—6; Кульчицький С. В. Ціна «великого перелому».—К., 1991.

2 Lewin M. State, Soviety and Ideology duvig the First Fivt Year Plan // Cultural Revolution in Russia, 1928 - 1931, ed. S. Fitzpatrick. – Блумінгтон – Лондон, 1978. – С. 41.

3 Auhagen Otto. Wirtschaftslage der Sowjetunion im Sommer 1932 // Osteuropa. – Серпень, 1932. – С. 645.

4 Див. Праці Уїткрофта С., Мерла С., Таугера М.

5 Особистий архів автора.

6 Там же.

7 Кульчицький С. Геноцид! // Демократична Україна. – 1993. – 10 червня.

8 Rosdolsky Roman. Zur nationalen Frage : Friedrich Engels und das Problem der “geschichtlosen” Volker. – Berlin, 1979.

9 Кульчинський С. В. 1933 : Трагедія голоду. – К., 1989. – С. 48.

10 Wheateroft S. G. The Soviet Economic Crisis of 1932: The Crisis in Agriculture // Paper presented to the Annual Conference of the National Association of Soviet and Eust European Studies of Great Britain, March 23—25, 1985.—P. 12—13.
11 Mark B. Tauger. The Harvest of 1932 and the Famine of 1933 // Slavic Review, 1991.—N l.—P. 29.
12 Див.: Воропай Олекса. В дев'ятому крузі.—Лондон, 1951; Найбільший злочин Кремля : Створений совєтською Москвою штучний голод в Україні/У поряд. М. Вербицький.— Лондон, 1952; Свідчення про винищування Москвою українського селянства / Упоряд. Юр. Семенко.—Мюнхен, 1963; 33-й: Голод. Народна книга-меморіал / Упоряд. Володимир Маняк, Лідія Коваленко.—К, 1991; Безкровна війна:
Книга свідчень / Упоряд. О. Міщенко—К., 1991; Мор : Книга буття України / Упоряд. Олесь Воля.—К., 1993; Голоси із 33-го (Голодомор на Кіровоградщині) / Упоряд. В. Бондар.—Кіровоград, 1993.

13 Oral History Project of he Commission the Ukraine Famine, ed Tames Mace and Leonid Heretz. – Washington, 1990. – P. 1327.

14 Там же

15 Беладі Ласло, Краус Томас. Сталін. – М., 1989. – С. 170.

16 Сталин И.В. Иопросы ленинизма. – М., 1952. – С. 441.

17 Churchill Winston // The Hinge of Fate. – Boston, 1950. P.498. Сталін використав воєнну аналогію в листах до М. Шолохова // Правда. – 1963. – 8 марта.

18 Сильницький Франтишек. Национальная политика КПСС в период с 1917 по 1922 год. – Мюнхен, 1978. – С. 196 – 199.

19 Сталин И. В. Сочинения. – М., 1946 – 52. – Т. VII, C. 72.

20 Turij Borys.