Протягом майже століття Гетьманщина була центром політичного життя Украї-
ни. Хоч росіяни контролювали її зовнішні стосунки та воєнні кампанії, а також по-
стійно втручалися у внутрішні справи, все ж управління та соціально-еконо^ічна
політика Гетьманщини здійснювалися українцями, їм належали ключові позиції
в судах, фінансах, армії. Самоврядування сприяло піднесенню української шля-
хетської еліти, гордої своїми традиціями. Навіть у 1767 р. старшинські посли до За-
конодавчої комісії відкинули реформи Катерини II, впевнено заявивши: «Наші за-
кони найкращі». Саме Гетьманщина явила для політичних діячів України початку
XX ст. прецедент українського самоврядування.

Більш ніж через півстоліття після ліквідації Гетьманщини Тарас Шевченко
писав:

Була колись Гетьманщина,
Та вже не вернеться!
Було колись панували,
Та більше не будем.
Тії слави козацької
Повік не забудем.

Гетьманщину не тільки не забули — пам'ять про неї допомогла започаткувати
нову добу в українській історії, позаяк саме з нащадків старшини вийшло багато
діячів, що сприяли формуванню національної свідомості українців. Історія Геть-
манщини стала ключовим явищем національної' історії та державотворчих зма-
гань. Приклад самоврядування, що вона дала, надихає й сучасних українців у
їхніх прагненнях створити свою власну національну державу.