спокійно копіювати цінності свого конкурента і вивішувати собі на стінку та друкувати у своїх брошурах. Оскільки цінності є універсальними. Для роддому і крематорію. Це – неправильно. «У нас відбувається боротьба не між двома Вікторами, а між двома моралями». «Ми хочемо жити по законах, а не по «понятіях» і т.д. Що на ціннісному рівні відрізняє Вашу організацію від головного конкурента? За яку поведінку, яка заохочується у Вашій організації, в організації-конкуренті б звільнили? Без диференційованих цінностей дуже складно зробити справді диференційований продукт – основу тривалої конкурентної переваги.
Єдині корпоративні цінності чудово замінюють посадові інструкції та правила поведінки. Адже ніхто на Майдані не мав написаних інструкцій. У той же час всі прийшли самі і знали, що робити у кожен окремий момент часу. Причому, всі знали обмеження: «Це - мирний протест!» У будь-якої організації щохвилини співпрацівниками приймаються сотні рішень. Розподіляються обмежені ресурси: гроші, площі, потужності, люди та їх увага. Чим чіткіше проговорені цінності організації, тим «правильніші» і ефективніші рішення приймаються, оскільки робляться вони на основі тих самих цінностей. Йдемо до того клієнта, а не до цього. Несемо цю пропозицію, а не ту. Фінансуємо цей проект, а не той. Запускаємо у виробництво цей продукт, а не той. Чому? Тому, що це клієнт, ця пропозиція, цей проект цей продукт для нас є ЦІННІШИМ.
Треба також зауважити, що будь-яка організація – це шлейф особистих цінностей керівника. Помаранчева революція набрала рис мирності [не войовничості], певної компромісності, дружності [постійне звертання «Друзі!», «Донбас, ми любимо Вас»], і у той же час деякої дезорганізованості [жодна акція не починалась вчасно] і повільності, які притамнанні її лідеру.
4. Ініціативи і спілкування на Майдані
Корпоративну культуру насичують ритуали – будь-що, що організація робить регулярно. Регулярні мітинги на Майдані, які регулярно починались з молитви, а закінчувались гімном України. Я не говорю, що організації повинні починати день з молитви, а закінчувати корпоративним чи національним гімном, але я кажу, що керівники повинні подбати про певні корпоративні ритуали, які б відбувались регулярно і піднімали корпоративний дух [стратегічні сесії, креативні сесії, зустрічі з ключовими клієнтами, наради тощо].
Крім цього варто зауважити, що на Майдані регулярно відбувалися два інші важливі процеси. Лідери виступали на Майдані по декілька разів на день. [Був лише один день, коли Ющенко не прийшов на Майдан і варто зауважити, що це мало певний депресивний ефект]. Лідери помаранчевої революції, в більшості, говорили одне й те саме. Нічого страшного. Важливо є те, що постійно, під різними кутами зору, з наголосом на різні аспекти проговорювалась одна-єдина ідея революції: «Ми – проти фальсифікації». У багатьох інших організаціях ситуація протилежна – у час змін керівники просто зникають з поля зору. Їм страшно виходити до людей, оскільки їм нічого сказати конкретного. Відсутність лідерів має вже не просто «певний», а сильний депресивний ефект. Отже щодо ідеї: не бійтесь говорити забагато про неї. Бійтесь «недопояснити» ідею.
І ще одне. Настрій на Майдані відразу підіймався, тоді, коли лідери закликали йти щось робити. Пікетувати. Протестувати. Блокувати. Захищати. Що-небудь, але робити. Настрій падав, коли просто транслювали на екранах «5 канал» чи передавали музичні записи. Не давайте своїм співпрацівникам в організації нудитись. Відсутність ініціатив теж має дуже потужний депресивний ефект. Постійно придумуйте щось нове, займайте людей, піднімайте їх зі своїх насиджених тепленьких крісел і ведіть вперед. Нові ідеї. Нові ініціативи. Нові проекти.
5. Герої революції
Хто є героєм революції? Зі сцени постійно звучало «Ви – герої! Замість того, щоб дивитись спортивні передачі чи КВН, Ви піднялися з ліжка і приїхали в Київ захищати своє право на чесні вибори!» Таким чином, визнали і похвалили усіх та ще раз нагадали про головну ідею!
Крім цього героями є ті, хто виступали зі сцени на Майдані. Кому давали слово? Переважно, тим, хто підтримав революцію. Переважно, керівникам органів місцевого самоврядування або силових структур. Політики стояли в черзі на виступ. Але їм Томенко сказав: «Пробудете дві ночі в наметовому містечку, пізніше можете претендувати на мікрофон». Ось так і з’являється мотиваційна політика організації…
Керівники – це герої за посадою. Ми вже говорили про те, що будь-яка організація наслідує своїх керівників. Тому керівники – думайте, що ви говорите і робите! Також, подумайте, хто є вашими корпоративними героями і яким чином їх визнати і похвалити.
6. Символіка революції
Революція все-таки помаранчева. Можна мати будь-які симпатії, але не можна не визнавати, що помаранчева символіка та скандування деяких прізвищ і гасел мало потужний об’єднуючий ефект.
Така вже природа людей. Американський дослідник з питань лідерства і корпоративної культури Ворен Бенніс розповідає про один експеримент. У кімнату запросили 20 людей з вулиці і на вході в кімнату половині дали зелені значки, а іншій половині – червоні. Далі за їх поведінкою спостерігали відеокамерами. Що сталось через п’ять хвилин? Незважаючи на те, що люди до цього не знали один одного, «зелені» зібрались в одному кутку, а «червоні» – у протилежному і почали знайомитись. Що сталось ще через десять хвилин? «Зелені» почали показувати на «червоних» і говорити «Подивіться на них, ми явно не такі як вони». Людській природі притаманний поділ по лінії «ми - вони». Успішні керівники [у тому числі помаранчевої революції] цією рисою людей ефективно користуються для посилення організаційної культури. Подбайте про те, щоб корпоративна