Реферат на тему:

Праця Н.Д. Полонської-Василенко “Майно запорізької старшини як джерело для соціально-економічного дослідження історії Запоріжжя”

Серед дослідників історії Південної України XVIII століття почесне місце посідає Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко (1884 _  рр.). Її спадщина з історії Південної України дістала часткове висвітлення [6]. Нашою ж метою є спроба висвітлити та, певною мірою, проаналізувати студії Н.Д. Полонської-Василенко над реєстрами майна, описаного у запорозької старшини після зруйнування Січі 1775 року. Маємо також сподівання реконструювати комплекс джерел із досліджуваної Н.Д. Полонською-Василенко проблеми.

Предметом наукових студій Н.Д. Полонської-Василенко була, головним чином, соціально-економічна історія Південної України як процес, обумовлений багатьма взаємопов’язаними чинниками. Виходячи з матеріалістичних методологічних позицій, дослідниця через ретельний аналіз джерел вивчала окремі складові минулого і намагалась реконструювати синтетичну картину історичного процесу Півдня України XVIII століття.

Вчена розпочала свої студії з історії Південної України ще у 1920-х роках. На той час характерною рисою історичних досліджень цього регіону була їх фрагментарність, присвяченість, як правило, якомусь окремому історичному епізодові або персоналії тощо. На думку сучасних дослідників [5; 6], першою працею, автор якої намагався подати комплексну реконструкцію історії Півдня України кінця XVIII — початку XIX століття, була праця Д.І. Багалія — “Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры. Исторический этюд.” (К., 1889 г.), перевидана 1926 року українською мовою [3].

Д.І.Багалій синтезував уже опублікований матеріал і створив загальний історичний нарис. Тим самим вчений визначив напрямки студій для майбутніх дослідників, один з яких виділявся як: “Історія фактичного заселення Новоросійського краю та умов, в яких воно провадилось”[3, 101]. Зазначимо, що з 1925 року Н.Д. Полонська-Василенко починає працювати над історією Південної України під науковим керівництвом академіка Д.І. Багалія [10; XL]. Тому цілком логічним уявляється її увага саме на ті напрямки, про необхідність глибокого вивчення яких Д.І. Багалій говорив ще наприкінці XIX століття. Як наслідок, саме в цей час формується коло дослідницьких проблем, найголовнішими з яких були: 1) колонізація Південної України у XVIII столітті, її окремі напрямки — урядова (в тому числі іноземна), запорозька, стихійна тощо; 2) процес заселення південноукраїнських земель, його динаміка і особливості; 3) соціально-економічний лад Запорожжя за останніх часів свого існування. На тлі процесів, що зумовлювали соціально-економічний розвиток регіону, поставала політична історія, сповнена боротьби між двома силами: Запорожжям за свої землі, з одного боку, і Російською імперією, яка мала власні наміри щодо цих земель, — з другого. За відносно короткий час — з 1926 по 1931 рр. — вийшло друком 8 праць Н.Д. Полонської-Василенко, кожна з яких була не лише самостійним ґрунтовним дослідженням джерелознавця та історіографа, а й, одночасно, сходинкою до кращого розуміння історії Південної України XVIII століття.

У наукових студіях вченої особливо помітне місце посідає археографічний доробок, пов’язаний з пошуком, опрацюванням, підготовкою до друку та публікацією джерел. Характерною рисою едиційних студій вченої є те, що публікації комплексу документів в окремих статтях передує історична реконструкція конкретних подій, процесів, відтворених на основі джерел, які публікувалися наприкінці статті, а також інших матеріалів, спеціально залучених Н.Д. Полонською-Василенко для синтетичного викладу здобутих з такого поєднання історичних фактів. Це стосується, в першу чергу, трьох праць вченої: “Перші кроки єврейської колонізації в Південній Україні (зо студій з історії колонізації)” (1930 р.) [8, 52 _ ]; “Матеріали до історії гірничої промисловості Донбасу” (1931 р.) [8, 178 _ ] і “Майно запорізької старшини як джерело для соціально-економічного дослідження історії Запоріжжя” (1931 р.) [9]. Остання стаття привертає особливу увагу, адже матеріал, введений Н.Д. Полонською-Василенко до наукового обігу, надав змогу дослідниці реконструювати події, що відбувались між зруйнуванням Січі, арештом старшини і конфіскацією майна, його продажем і залюдненням колишніх запорозьких господарств. Він надав можливість відтворити картину матеріального становища старшини, що підпала під конфіскацію, встановити зв’язок між цим колом осіб і тогочасними подіями.

25 опублікованих документів (відомості, описи, реєстри) склали єдину групу джерел, які були здобуті дослідницею у фонді Новоросійської губернської канцелярії (в’язка 105, справа 2839) Дніпропетровського крайового архіву. Вперше Н.Д. Полонська-Василенко зіткнулась з документальними відомостями щодо конфіскації запорізького майна ще у 1914 році. Справи зберігались в архіві Катеринославського Губернського Правління у в’язках, але в розпорошеному стані . У 1927 році дослідниця намагалась віднайти ці матеріали в Дніпропетровському крайархіві, але на той час архів не мав описів, справи були розставлені лише за хронологією, що дуже ускладнювало пошук. На допомогу прийшов відомий вчений А.С. Синявський, який подарував Н.Д. Полонській-Василенко власну копію описів майна запорозької старшини, конфіскованого 1775 року [7, 234 _ ]. Ця копія якраз і стала підґрунтям для самостійного дослідження та публікації джерел.

За правилами камеральної археографії вчена публікує документи, зберігаючи їх мову, правопис, порядок у кожному описі, причому вона подає їх за певною системою: всі описи майна П. Калнишевського, І. Глоби, П. Головатого — керівної старшинської верхівки, розкидані по різних аркушах справи, були об’єднані, щоб полегшити їх дослідження. Н.Д. Полонська-Василенко звернула увагу на те, що абсолютизувати дані реєстрів не можна, адже вони містять численні хиби, зумовлені обставинами проведення описів. Те ж саме, за її думкою, стосувалося і кола тих, хто описував майно — офіцерів, переважно російського походження, які були мало знайомі з побутом та умовами життя населення зимівників. Вчена визначила походження справи, яка містила реєстри майна, зазначивши, що всі оригінали документів за наказом губернатора М.В. Муромцева були надіслані до канцелярії Новоросійської губернії.

Втім, частина матеріалу з цього комплексу опинилася у фонді Азовської губернської канцелярії Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Цілком ймовірно, що за умов тогочасного діловодства, коли ще не була відпрацьована чітка процедура надходження різноманітної місцевої