У містах з магдебурзьким правом діяли виборні магістрати на чолі з війта-ми, а в інших - ратуші. Військовими комендантами міст були городові отамани. Козацькими селами управляли отамани, а по-сполитими - сільські старости.
Судочинство в основному було в руках козацької старшини. При цьому користувалися як традиціями козацького звичаєвого права, так і нормами Литовського статуту. Замість ліквідовано-го доменіального судівництва виникали сільські суди. Незмінним залишалося міське судівництво. Побутувала практика поєднан-ня судової й адміністративної влади, що заборонялася Литовсь-кими статутами. Судочинство базувалося на старих кодексах законів, зокрема на Третьому литовському статуті 1588 р., і ве-лося "за давніми правами і за давніми вольностями".
Проте завоювання народу не були закріплені законодавче. Уряд молодої держави відстав від реального ходу подій і переважно перебував у полоні традиційних середньовічних уявлень про дер-жавну форму організації суспільства. На одне з центральних місць він ставив затвердження особливих пільг для козацтва як своє-рідну плату за повалення польсько-шляхетського панування в Україні. Фактично козацтву відводилося те місце в суспільстві, яке раніше належало шляхті. Тим самим закладалися переду-мови для реставрації колишнього станового ладу, але вже на на-ціональній основі.
Гетьманське правління, очолюване Хмельницьким, одночас-но з організацією армії і налагодженням економічного життя, про-водило активну зовнішню політику. Для забезпечення тилу своєї армії у боях з шляхетською Польщею та посилення її татарсь-кою кіннотою Хмельницький уклав воєнний союз з кримським ханом. Татари намагалися втягнути Хмельницького у війну з Москвою, Польща через венеційського посла прагнула втягнути козаків до антитурецької ліги. Хмельницькому вдалося уникнути обох небезпек. Хмельницький намагався досягти ізоляції шля-хетської Польщі і зав'язав стосунки з Молдовою, Валахією, Се-миграддям (Трансільванією), Венецією.
IV
Отже, в своїй роботі я розглянула два проблемних питання з історіографії у добу козатчини. Перша проблема – походження слова “козак”, друга- чи була Запоріжзька Січ державою. Взагалі, існує дуже багато суперечностей щодо розгляду цих питань.В своїй роботі я взяла погляди різних істориків, як сучасності так і минулого,адже розглядаючи такий великий період історії, не можна ігнорувати дослідників іншого століття.
V
В.Л. Андрущенко. Запорозька Січ як український феномен.-
К.: Заповіт, 1995р.
Р.Д. Лях. Історія України.- К. 1998р.
Г. Нудьга. Хто й коли назвав Січ республікою? // Україна.- 1991р.- №23
Смолій. Українське козацтво: сучасний стан та перспективи дослідження проблеми. // Український історичний журнал.- 1990р.- №12
І.П. Крип’якевич. Історія України.- Львів: Світ, 1990р.