Сам же М. Драгоманов висловив своє ставлення до ідеї самостійності української нації досить однозначно в такій роботі програмного характеру, як Переднє слово до "Громади", написаній спільно з С. Подолинським та О. Терлецьким. Там, зкрема, зазначалось, що "... сам народ український мусить впорядкувати свою долю, як йому потрібно, зкинувши з себе усяке панство й державство (виділення М. Драгоманова — О.С)". Отже — самостійність, але "бездержавна", "безпанська", громадівсько-соціалістична.

Ідеї М. Драгоманова значною частиною українського національно-свідомого суспільства, при всій їх науковій обгрунтованості та красномовйому переконливому викладі, сприймались як занадто радикальні. І це сприйняття дещо суперечило прагненню самого вченого ставити реальні політичні цілі. Радикалізація поглядів М. Драгоманова значною мірою зумовлювалась "натиском" його молодших соратників, таких як С. Подолинський, О. Терлецький, М. Павлик, та загальним наростанням радикальних і, навіть екстремістських, настроїв в російському революційному русі та серед української молоді, що прилучалась до нього. Вплив С. Подолинського можна вважати одним з найбільш сильних чинників.

Сергій Андрійович Подолинський народився 19 липня 1850 року в с. Ярославці на Полтавщині в родині багатого землевласника. Його батько — камергер імператорського двору, російський поет (зустрічався з О. Пушкіним та А. Міцкевичем), відомий прихильник російської імперської ідеї — ставився до сина як до спадкоємця не лише своїх маєтків, але і ідей. У той же час, будучи людиною високоосвіченою він прагнув щоб і його син отримав ґрунтовні та всебічні знання. У бібліотеці Подолинських, серед іншого, зберігались також і книжки заборонені цензурою, в т.ч. кілька номерів герценівського "Колокола" та "Кобзар" Т. Шевченка, які батько дозволяв читати синові, вважаючи, що його спадкоємець не може бути "зіпсованим" подібною літературою. По лінії матері, уродженої княгині Кудасової, його двоюрідними братами були український поет та російський філософ Сергій та Микола Бердяєви.

1867 року С. Подолинський вступає на природничий факультет Київського університету св. Володимира і активно включається у вир студентського життя. У той час серед київського студентства була досить популярною робота у недільних школах, організованих для київських робітників та інших представників незаможних прошарків населення. С. Подолинський також включається в роботу гуртка, що його очолював доцент, а потім професор кафедри політичної економії та статистики Київського університету М. Зібер (1844-1888), якому належить перший переклад І тому "Капіталу" К. Маркса російською мовою. Підкреслюючи вплив М. Зібера на формування політичних поглядів С. Подолинського П. Феденко зазначав що, "Від січня 1874 р. Зібер почав свої виклади з економічних наук в університеті в Києві і ознайомив студентів з соціялістичними теоріями західно-європейських країн. Лекції Зібера зробили соціялістом С. Подолинського, тоді студента в Києві"

1871 року С. Подолинський виїжджає за кордон де бере активну участь у діяльності російської революційної еміграції. Прямуючи до Парижу він зупиняється у Львові та Відні де знайомиться з О. Терлецьким, який став його близьким другом, однодумцем і соратником на довгі роки. Характеризуючи нове покоління українських політичних діячів зорієнтованих на соціалістичні ідеї та марксистське вчення, до якого належав і С. Подолинський, П. Федченко писав, що "... такі діячі, як С. Подолинський чи О. Терлецький ладні були заради справи йти на ризик. У відповідь на застереження й відхрешування колишнього січового побратима М. Бучинського О. Терлецький писав, що він вважає для себе високою честю прислужитися справі Марксових ідей і ладен "не тільки голову свою, але й цілого себе з усією своєю будучністю й кар’єрою покласти під обух власти, коли того вимагатиме інтерес справи котру я бороню". Таких моральних переконань дотримувався і Драгоманов, про що він потім неодноразово писав Франкові, Павликові та діячам Старої громади, але намагався ті голови берегти"

У Парижі С. Подолинський знайомиться з одним з лідерів російського революційного руху П. Лавровим і включається у справу видання та розповсюдження емігрантського народовольського журналу "Вперед". 1872 року в Лондоні відбувається його зустріч з лідерами І Інтернаціоналу К. Марксом та ф. Енгельсом. Між ними виникає певна приязнь і зав’язується листування.

Перебуваючи за кордоном, офіційною метою якого було отримання освіти, С. Подолинський вивчає в Женеві медицину, агротехніку та економічні науки. Цей набір дисциплін був не випадковим. Вони мали стати в нагоді молодому революціонеру для здійснення своєрідного обряду народовольської ініціації — ходіння в народ. Воно полягало в тому, що революційно налаштовані студенти, які належали, переважно, до заможних класів, влаштовувались працювати в земства, лікарями, агрономами, землемірами, вчителями сільських шкіл і працюючи з трудовими класами поширювали серед них революційні настрої.

1874 року "ходіння в народ" здійснює і С.