Реферат

на тему:

Радянський союз. Росія кінець сталінщини

(1945-1953)

Перемога сил антигітлерівської коаліції над си-лами агресії у Другій світовій війні давалася до-рогою ціною. Правителі СРСР свідомо занижу-вали кількість загиблих, тому ще й досі невідоме точне число жертв Радянського Союзу у війні. За приблизними підрахунками, воно перевищило 27 млн. З чоловіків 1923 р. народження, тобто першого воєнного призову, живими залишилося лише 3 %.

Друга світова війна суттєво розширила кордо-ни СРСР. На заході, за згодою союзників по ан-тигітлерівській коаліції, до Радянського Союзу відійшла частина Східної Пруссії з Кенігсбергом (перейменованим на Калінінград). СРСР закрі-пив окупацію Литви, Латвії та Естонії, відібрав у Фінляндії м. Петсамо (Печенга) з прилеглою територією. За угодами, укладеними радянським урядом з Польщею, Чехословаччиною та Руму-нією, ці країни відмовилися від претензій на ук-раїнські землі — Галичину, Волинь, Закарпаття та Буковину. Вперше за багато століть майже всі етнічні українські території з'єдналися в межах УРСР як складової частини Радянського Союзу.

На південному сході СРСР приєднав до себе Туву, яка до 1944 р. була самостійною державою. На Далекому Сході до Радянського Союзу відій-шли Південний Сахалін та Курильські острови, які раніше належали Японії.

ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ

Воно було складним. У руїнах опинилося 1710 міст, понад 70 тис. сіл, близько 32 тис. фабрик і заводів. За чотири роки війни СРСР втратив третину національного багатства. Наслідки війни для одного з переможців були такими ж катастрофічними, як і для переможених Німеччини та Японії. До повоєнної розрухи додалися посухи та голод 1946-1947 рр.

Після закінчення війни радянське керівництво повернулося до реа-лізації довоєнного плану, а саме - завершити будівництво соціалізму і розпочати перехід до комунізму. Шлях до нього мав пролягати через розбудову важкої промисловості, підвищення кількісних показників у металургії, енергетиці, нафто- та гірничодобувній галузях. Швидко-го зростання промислового виробництва можна було б досягти шля-хом підвищення ефективності праці, застосовуючи передову техніку, нові технології. Насправді ж у повоєнні роки цього домагалися шля-хом нещадної експлуатації трудящих, особливо селянства, яке стано-вило переважну більшість населення.

Командно-адміністративна система управління залишалася незмін-ною. У перші повоєнні роки широко застосовувались методи масової мобілізації робочої сили, головно з сільської місцевості, для розчищен-ня зруйнованих міст, відбудови фабрик і заводів, їхньою працею, а та-кож зусиллями мільйонів демобілізованих відновлювалися Дніпрогес, шахти Донбасу, зводилися машинобудівні велетні на Уралі, відбудо-вувалися металургійні заводи «Запоріжсталь», «Азовсталь» та ін. Мільйони в'язнів ГУЛАГу (рос.: Главное управление лагерей) рили Волго-Донський канал, будували Куйбишевську ГЕС, Норільський ме-талургійний комбінат, видобували руду, валили ліс.

Відбудова господарства здійснювалася через перекачування кош-тів з сільського господарства у промисловість шляхом нерівноцінного обміну між містом і селом. Ціни на промислову продукцію завищува-лися, у той час як державні заготівельні ціни на продукцію села були символічними і навіть не покривали витрат на її виробництво. Відбу-вався планомірний наступ на особисті присадибні господарства кол-госпників. Кожне селянське подвір'я змушене було платити податок за землю, постачати державі визначену нею ж кількість м'яса, моло-ка, яєць та інших продуктів. Часом доходило до того, що держава об-кладала податком кожне плодове дерево, незалежно від того, плодо-носило воно чи ні. З вересня 1946 р. розпочалася кампанія обмеження розмірів присадибних ділянок і городів. Сувора паспортна система, коли паспорт видавали селянам лише за згодою місцевої влади, пере-творювала колгоспників на рабів комуністичної командно-адміністративної системи.

Продуктів харчування у країні катастрофічне не вистачало. З вес-ни 1946 р. партійні функціонери розпочали «битву за врожай», вста-новлюючи «на око» норми хлібозаготівель. Однак через літню посуху врожайність зернових виявилась значно нижчою, ніж передбачалося,

особливо в Україні, Молдавії, деяких областях Центральної Росії. Хлі-бозаготівельні кампанії проводили під гаслом: «Боротьба за хліб - це боротьба за соціалізм». Колгоспників під страхом покарань змушува-ли працювати протягом усього світлового дня з обов'язковим виконан-ням норм. Вони були практично позбавлені можливості працювати на присадибних ділянках.

Коли у селян повністю вилучили зерно та корми для худоби, настав голод, який узимку 1946-1947 рр. охопив майже всю Україну (крім за-хідних областей), Молдавію, Ульяновську, Костромську та інші області Росії. Люди їли лободу, кору дерев, дрібних гризунів. Траплялися ви-падки людожерства, що визнав у своїх спогадах тогочасний керівник українських комуністів Микита Хрущов. Близько мільйона жителів лише України померли в голодну зиму 1946—1947 рр. У той же час СРСР у 1946 р. безплатно поставив 1,7 млн. т зерна країнам-сателітам у Центральній і Східній Європі.

У 1947 р. держава провела конфіскаційну грошову реформу, яка «з'їла» заощадження населення. Того ж року було скасовано карткову систему розподілу продуктів харчування. У наступні роки з пропаган-дистською метою відбулося деяке зниження цін. Магазини великих міст наповнилися делікатесами: ікрою, ковбасами, сирами. Черг не було, оскільки для переважної більшості населення ці продукти були недоступними. Аж до 1958 р. збереглися «примусово-добровільні» пе-редплати облігацій державних позик на суму, не меншу місячної зар-плати. Держава почала повертати ці позики лише у 80-х роках, колл вони зовсім знецінилися, а значна частина позикодавців померла. Не-вдовзі по війні були скасовані скромні виплати фронтовикам за бойо-ві нагороди. Водночас було впроваджено непомірний податок на «малосі- мейність».

Більшість міського населення жила у переповнених комунальних квартирах, бараках, напівпідвалах. Труднощі життя оминали, як і раніше, партійну та радянську номенклатуру, генералітет, незначну частку офіційно визнаної творчої та наукової інтелігенції. Держава надавала їм привілеї: у вигляді комфортабельного житла, спецпайків, дач, службових автомобілів і високої зарплати.

У 1950 р. було оголошено про успішне завершення період