прийняли "політичне рішення" про об’єднання Рухів, але "фактичне" злиття має відбутися на другому етапі об’єднавчого з’їзду восени 2002 року. Пропозицію очолити об’єднаний Рух було висунуто Вікторові Ющенку, проте той не дав однозначної позитивної відповіді, остерігаючись до президентських виборів звужувати базу своєї підтримки прихильниками обох гілок Рухів.
Висновок
Отже, історія політичної партії Народний Рух України веде свій початок від громадсько-політичного руху, який був заснований на базі численних демократичних угруповань, на основі запропонованих Спілкою письменників України Програми і Статуту (надруковано в “Літітературній Україні” 16.02.1989). У березні - вересні 1989 року - в більшості областей пройшли установчі конференції. Установчий з’їзд - 8-10 вересня 1989р. у Києві під назвою “Народний Рух України за перебудову”.
У Народному Русі об’єдналися люди різних політичних переконань – від ліберальних комуністів до тих, хто сповідував ідеї інтегрального націоналізму. Домінували настрої національної демократії, що привели до виходу з Руху частини комуністів і національних радикалів.
У перший же рік свого існування Рух організував ряд великих масових заходів, метою яких була боротьба за державну незалежність, відродження української нації, відтворення історії українського народу і державності. Особливу увагу в пропагандистській роботі Рух приділяв вихованню історією. Найбільшими заходами Руху були: “Живий ланцюг” до дня Злуки ЗУНР та УНР (22.01.1990), масовий виїзд на Нікопольщину та Запоріжжя до 500-ліття запорізького козацтва (7-12 вересня 1990), великі заходи під Берестечком, Батурином, в Лубнах і Хотині.
Зареєстрований Радою Міністрів 9 лютого 1990 р., цього ж року Рух досяг значних успіхів у виборчій кампанії, що дало змогу створити у Верховній Раді України впливову фракцію “Народна рада” та забезпечити більшість в ряді місцевих рад Західної України. Робота рухівських депутатів в областях і Верховній Раді, масові заходи Руху, активна позиція Руху під час референдумів та інших політичних акцій мали вирішальний вплив на становлення незалежної української держави і забезпечили перемогу незалежної ідеї на референдумі 1 грудня 1991 року.
Народний Рух заявив про свою опозицію режиму. Був перереєстрований у січні 1992 р. Мінюстом України в зв’язку з принциповими змінами Програми та Статуту.ІV з’їзд РУХу зробив вирішальний крок до утвердження Руху як політичної партії. На цьому і наступних з’їздах вносилися зміни до Статуту в напрямку від організаційних засад громадської організації до розбудови партії. Головою Руху обраний Вячеслав Чорновіл, підтверджені повноваження членів керівництва, обраних на третьому з’їзді (окрім М.Поровського, який склав повноваження). До Центрального проводу дообрані С.Головатий, В.Івасюк, О.Савченко. Частина делегатів зборів, незгодна з політикою В.Чорновола, оголосила про створення Всенародного руху України (ВНРУ).
У січні 1999 р. частина керівництва Руху на чолі з Ю.Костенком, незгодна з рішеннями першого етапу девґятого з’їзду, пішла на розкол Руху, виступивши відкрито проти В.Чорновола. 28 лютого вони організували нестатутне зібрання, оголошене ними “десятим з’їздом”, і проголосили Ю.Костенка “головою НРУ”.
ХІІ зґїзд Народного Руху України (Київ, 8 грудня 2001 року) прийняв Ухвали "Про утворення виборчого блоку Віктора Ющенка "Наша Україна"", "Про затвердження виборчого списку Народного Руху України у складі виборчого списку блоку Віктора Ющенка "Наша Україна"", "Про рекомендації Народного Руху України щодо кандидатів у народні депутати України від виборчого блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" в одномандатних виборчих округах". 3 травня 2003 року на ХІІІ зґїзді НРУ Головою партії було обрано Бориса Тарасюка. Заступниками Голови Руху стали Роман Зварич, Юрій Ключковський, Вячеслав Коваль, Василь Куйбіда, Лесь Танюк. У новому складі обрано Політичну Раду та Центральний Провід НРУ.
ХІV зґїзд Народного Руху України, що відбувся у столиці 20 березня 2004 року, ознаменувався ухваленням рішення щодо утворення виборчого блоку для участі у виборах Президента країни та прийняттям змін та доповнень до Статуту НРУ.
Найпершою метою, найголовнішим завданням Руху стало здобуття незалежності України, подальші досягнення Народного руху України виглядають не більш яскраво, ніж досягнення інших політичних сил сучасної України.
Список використаної літератури
"Час/Tіme", 22–28 січня 1998 р.
"Зеркало недели", 16 травня 1998 р.
"Високий замок", 17 липня 1998 р.
"Час", 18–25 грудня 1998 р.
"Інтерфакс-Україна", 12 березня 1999 р.
"Укрпартінформ", 11 вересня 2001 р.