вимагала теорія скаутінґу Бейден-Пауела. На 3’їзді були прийнягі запропоновані Олександром Тисовським Статут ІІласту та вимоги до трьох пластових проб, а також запропонований Петром Франком проект пластового однострою, близький до англійського зразка. 3’їзд також сформував перший зародок центральної пластової влади — Інформативний Пластовий Комітет, головою якого було обрано Олсксандра Тисовського, а його заступником ІІетра Франка.
Після з'їзду пластових впорядників процес утворення та діяльності пластових осередків значною мірою унормувався. Фундаментально для цього також послужила книга Олександра Тисовського „Пласт", яка вийшла в 191З році, та видані в той же час посібники Петра Франка „Пластовий однострій", „Пластові гри та забави", „Пластові відзнаки". Власне саме вони сприяли поєднанню основних скаутських засад Бейден-Пауела і українських особливостей та витворенню на цьому ґрунті української національної скаутської організаціі.
В недалекому часі стало зрозумілим, що постанови 3’їзду пластових впорядників носять перехідний характер і час вимагає створення повноцінної центральної пластової влади. 3 цією метою 12 лютого 1914 року у Львові відбувається II Пластовий з’їзд, на якому в якості такого органу створно Осередню Пластову Управу (в сучасній термінології „Осередня" читається як „Центральна").
Осередня Пластова Управа провела перереєстрацію пластових осередківів, почала розподіл всього терену Галичини на 11 пластових округів та формування відповідних Окружних Управ, налагодила видавництво власних друкованих органів, які переважно редагував Петро Франко, більш докладно систематизувала пластовий однострій та відзнаки, почала підготовку до державної реєстрації Статуту Пласту. За своїм змістом і зовнішніми формами Пласт почав набирати яскраво виражених ознак європейського скаутінґу. Однак 6ільшість цих починань лишились незавершиними.
Окрім Львова, численні і сильні пластові осередки укорінившися в Стрию, Самборі, Станиславові, Перемишлі тощо. Загалом поза межами Львова Пласт був міцно пов’язаний з Сокільсько-Січовим рухом і в його програмі діяльності поряд з пластовим вишколом на передне місце ставився і вишкіл військовий. Тому ігровий Пласт часто називають „стрілецьким Пластом".
Під впливом Галичини напередодні Першої світової війни Пласт починає вкорінюватись також і в недалекій від неї Буковині. Ініціатором його створення тут стає українське студентство Чернівецького Університету. Навесні 1914 року було засновано „Буковинський 11 полк Українського Пласту ім. Івана Богуна". Активними темпами зростало його членство і напередодні війни воно вже нараховувало близько 800 членів.
Апогеєм передвоєнного розросту Пласту стала участь його відділів у величавому Сокільсько-Січовому здвизі 28 червня 1911 року у Львові з нагоди 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка. В загальній колоні пластовий відділ, яким безпосередньо керував Петро Франко, справив ефектне враження на українську громадськість та зарубіжних гостей. Здавалося б доля йому готує перспективу високого злету та широкого організаційного розвитку. Однак через місяць розпочалася II Світова Війна, яка вмить перекреслила всі ці веселкові надії.
Влітку 1914 року ви6ухнула Перша Світова Війна. Передбачаючи її ще в ході Балканської війни 1912 року політичний провід українців Галичини прийняв рішення, що на випадок війни між Австрією і Росією український народ виступить проти Російської імперії, як свого найжорстокішого визискувача. Передбачуваний час настав і вихованці Пласту також поспішили виконати свій обов'язок супроти того, аби в цій війні відвоювати кращу долю Україні. Адже задля цього вони себе і готували.
Від самого початку зорганізування Лєгіону Українських Січових Стрільців пластуни взяли найактивнішу участь у цьому процесі. Так, організатор першого пластового гуртка Іван Чмола вже 30 липня 1914 року ввійшов до складу організаційного Комітету, а станиславівський пластун Дмитро Вітовський — до Української Боєвої Управи, яку для управління організацією власного війська створила Головна Українська Рада.
Коли ж Боева Управа спільно з Головною Українською Радою видали зазив до українського народу зголошуватися в Українські Січові Стрільці то серед найперших до6ровольців виявилися чи не всі пластуни. На поборових військових комісіях вони відразу ж виказували перевагу серед інших новобранців своею дисциплінованістю та початковим військовим вишколом. А першим з віділів УСС, що постав з львівських добровольців, була саме сотня одного з засновників Пласту Івана Чмоли. Коли ж сформувалися вже й інші сотні, то у них було утворено два курені і першим з них, що нараховував 848 стрільців, командував знову ж таки пластун — Дмитро Вітовський.
Коли ж австрійське командування замість обіцяних 100 старшин відпустило до Легіону УСС тільки 16 та кількох підстаршин, то в ньому виникла в великій пригоді тут став пластовий вишкіл багатьох стрільців.А в ряді випадків пластуни стали такими старшинами Іванівських Січових Стрільців, яких так бракувало в Легіоні. Найвідоміші з них це: Дмитро Вітовський, Іван Чмола, Петро Франко, Роман Сушко, Федір Черник, Осип Яримович, С. Яремкевич, Василь Кучабесьвкий, Олена Степанівна, Софія Галечю), Ганна Дмитерко та інші.
У війскових діях проти російських військ пластуни відбули в складі УСС бої на Бескидах, горі Маківці, під Семиківцями, на горі Лисоні тощо. В 6удь-яких труднощах вони трималися якнайкращим чином, були незамінними розвідниками. Не раз вони втішалися перемогою над своїм одвічним ворогом. У тому, що російські війська так і не змогли перейти Карпати та Закарпаття були відкинуті ними - це була 1- їхня заслуга.
Коли в 1915 році російські війська залишили Львів, Пласт у ньому знову починає відновлюнати свою діяльність. При Академічіній гімназії самочинно виникали чотири пластові гуртки. Вони заправляли, всім громадським життям гімназії. Невдовзі з Відня, куди він виїхав з початком війни, повертається Олександр Тисовський. Оскільки інші визначні діячі Пласту, як от Петро Франко та Іван Чмола, воюють в рядах УСС, то він бере на свої