повстання, Володимир помирився з боярами й вигнав мадярів. До чого ж привели всі ці роки сутичок і спустошення? Хоч Володимир урешті знову сів на престол, він став залежати від бояр більше, ніж будь-коли. Цей прикрий епізод став типовим, що часто повторювався протягом наступних 50 років: сильний князь об'єднує землі; бояри, побоюючись втрати своїх привілеїв, звертаються до його слабших наступників, тим часом даючи чужоземним країнам привід для втручання; потім настає хаос, що триває, доки на арені не з'являється інший сильний князь і не опановує ситуацією.
В період 1144-1153 правив князь Володимирко Володаревич. Син Володимирка - Ярослав (1153-1187), якого "Слово о полку Ігоревім" називає "Осмомислом", припинив міжусобиці. За його володіння Галицьке князівство стало одним з найпотужніших руських князівств того часу. У міжнародній політиці воно відігравало значну роль. Запорукою його могутності була розбудова оборонної системи, поруч з розбудовою економічної сили держави.
Володіння Ярослава Осмомисла було золотим віком для Галичини. Військова сила Ярославової держави була запорукою миру. Польські і угорські напади на Галицьке князівство майже припинились. На Галичині панували мир і тиша (наскільки це було можливим, бо дрібні збройні конфлікти ніколи не припинялись повністю).
На час володіння князя Ярослава Осмомисла, мабуть і припадає початок історії Стрийщини (якщо її трактувати як історію міста Стрий та його околиць).
Отже, десь в другій половині XII ст., приблизно тоді ж як постало місто Ярослав, та, можливо, Бич, Другий Бич (згодом Дрогобич) і Погонич (згодом Самбір) було засновано і "городище" на тому місці, де потім розбудовано місто Стрий. Хоч для підвердження цих припущень немає ніяких письмових джерел, "здоровий глузд" підказує що створена Ярославом Осмомислом оборонна система вимагала утворень міст для розташування в них своєї дружини, особливо на таких стратегічних шляхах.
Шкода, що письмові джерела які могли б свідчити історію міста не вціліли внаслідок частих лихоліть на наших землях. Тому маємо письмову згадку про м. Стрий та Стрийський повіт "лише" з 1385 (інші джерела - 1396) року, з польських документів. Вже тоді в Стрию існував Костел і латинська парафія. Тому роль міста, як великого алміністративного та торговельного осередка, свідчить про його існування вже щонайменше за 150 років до першої письмової згадки про м. Стрий.
Як би там не було, а саме діям Ярослава Осмомисла завдячуємо зародженню Стрия. Після смерті Ярослава, його син Володимир (1187-1199) не мав стільки розумі та здібностей, як його батько. Тому, як згадує літописець "бисть мятеж велик у Галичкой земли".
Протягом ста років після занепаду Києва Галицько-волинське князівство слу-гувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїн-ських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер називали, почуття культурної та політичної іден-тичності. Чималу роль у цьому відіграв славний князь Галицько-Волинського князівства Ярослав Осмомисл.
Список використаної літератури
Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1999.
Субтельний О. Історія України. – К., 2000.
Українознавство. В 4-х книгах. – К., 1994-1996.