Розпад радянського союзу і відродження незалежності України

Протягом 1982-1985 pp. в СРСР тричі змінилося партійно-державне керівництво. Мільйони радянсь-ких громадян байдуже або з роздратуванням спостерігали за цими подіями, що сталися за такий ко-роткий час. Люди розуміли, що зворотною стороною цих подій була прихована, утаємничена бороть-ба на найвищому рівні, що точилася після смерті Л. Брежнєва в 1982 р.

Зміна керівництва СРСР після смерті Л. Брежнєва

Л. Брежнєв помер в листопаді 1982 р.

На чолі держави став Ю. Андропов, який довгий час до цього керував Комітетом держбезпе-ки (КДБ) СРСР.

В лютому 1984 р. Ю. Андропов помер.

На чолі держави став К. Черненко — партапаратчик з багатолітнім стажем роботи в ЦК КПРС.

В березні 1985 p. K. Черненко помер.

На чолі держави став М. Горбачов — член Політбюро, секретар ЦК, який впродовж тривалого часу працював першим секретарем Ставропольського крайкому КПРС.

М. Горбачов був представником тієї частини партії і керівництва країни, яка прагнула до радикально-го реформування радянської системи шляхом розвитку ринкових відносин, сприйняття демократич-них цінностей. Закінченої програми у М. Горбачова і його прибічників у 1985 р. не було, тому йшов постійний пошук шляхів виходу з кризи, мали місце імпровізації у вирішенні кардинальних проблем суспільного життя

М. Горбачов і пошук шляхів виходу з кризи

М. Горбачов в квітні 1985 р. виступив на Пленумі ЦК КПРС з ініціативою розпочати в СРСР рефор-ми.

М. Горбачов вважав за необхідне шляхом реформ прискорити науково-технічний прогрес, поліпшити управління народним господарством, зміцнити виконавчу дисципліну.

Пленум ЦК КПРС схвалив пропозиції М. Горбачова.

В 1986 р. на XXVII з'їзді КПРС (а потім на XXVII з'їзді КП України) на основі пропозицій М. Горбачова і висновків квітневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС були прийняті документи про основні напрямки економічного і соціального розвитку на 1986-1990 pp. і на період до 2000 р.

Після XXVII з'їзду КПРС ЦК КПРС (а потім і ЦК КП України) видав низку постанов, спрямова-них на подолання кризових явищ: про вирішення житлової проблеми до 2000 року; про вико-нання Продовольчої програми; про розвиток виробництва товарів народного споживання; про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом тощо.

Передбачувані у всіх прийнятих документах показники були принципово недосяжними, запропоно-вані шляхи виходу країни з кризи нічим суттєво не відрізнялися від попередніх реформ.

Вище партійне керівництво здійснювало деяке оздоровлення громадсько-політичної обстановки в країні звільнювалися політв'язні, було демократизовано виборчу систему на засадах багатомандатності, введено вибори на керівні посади на промислових підприємствах; усуваються з посад корум-повані партійні керівники, консерватори часів «застою» («застоєм» значна частина істориків вважає період розвитку СРСР з кінця 60-х до кінця 80-х років).

Етапи політичної реформи

1988 р. | Виголошення реформи. Теоретична розробка напрямків її реалізації.

1989 р. | Початок роботи і зїзду народних депутатів СРСР.

Обрання нової двопалатної Верховної Ради СРСР.

Обрання голови Верховної Ради — М. Горбачова

Оголошення мети, перехід влади від партійного апарату до рад всіх рівнів.

1989-1990 рр. | Зростає вплив політики гласності на суспільство.

Починається формування реальної багатопартійності.

М. Горбачова Верховною Радою СРСР було обрано на посаду Прези-дента СРСР.

Обрано Верховну Раду УРСР (1990 p.). 1/3 депутатів ВР — представни-ки демократичного блоку, мета яких — поглиблення реформ, демокра-тії, національне відродження України. Головою ВР було обрано В. Івашка, який раніше знаходився на відповідальних посадах в ЦК КПРС І ЦК КПУ.

Союзні республіки СРСР (в тому числі і Україна) оголосили Декларації про суверенітет.

Характерним явищем 1989-1990 pp. була стрімко зростаюча політична активність суспільства; вона багато в чому залежала від політики гласності, що здійснювалась КПРС.

Сутність політики гласності

Повернення із забуття історичних фактів, які свідомо приховувались (про масові репресії, керманичів революції, страту царської родини, зовнішню політику СРСР в різні періоди тощо).

Оприлюднення фактів і подій щодо сучасності, які раніше теж приховувались (про економічне ста-новище капіталістичних країн; про Чорнобильську катастрофу, інші екологічні проблеми, про реаль-ний стан в економіці країни; про реформи і характер привілеїв партгоспноменклатури тощо).

Публікація літературних творів письменників радянської доби, зарубіжних письменників, розповсю-дження яких раніше каралося і не припускалося (О. Солженіцина, В. Гросмана, В Войновича, Є Замятіна, Дж. Оруела та ін.).

Публікація творів філософів, соціологів, економістів, психологів тощо, які раніше вважалися антимарксистськими і на цій підставі не розповсюджувались.

Більш широке знайомство радянського загалу з масовою культурою Заходу. Послаблення цензури (а потім її скасування), свобода слова (але дещо обмежена).

Припинення глушіння передач закордонних радіостанцій («Свободи», «Голосу Америки», «БІ-бІ-сІ» та Ін.); скасування перешкод для приймання телевізійних передач з-за кордону тощо.

Відмова в засобах масової Інформації від класових і партійних оцінок суспільних явищ на користь за-гальнолюдських.

Політичний спектр партій в Україні

В основу класифікації політичних партій покладено їхні програмні цілі.

Основні програмні цілі правих політичних партій

Партія | Програмні цілі

УНП | Відновлення Української народної республіки (УHP), проголошеної Центральною Радою в січні 1918 р.

Утвердження демократичних засад у суспільстві

Ринкові реформи.

Створення національних збройних сил.

УХДП | Вільна, християнська, демократична Україна.

Парламентська демократія.

Ліберальні ринкові реформи.

Суд над КПРС.

УНДП | Незалежність України.

Скликання Установчих зборів України.

Створення громадських комітетів по відродженню Української незалежної держави.

Ринкові реформи.

Основні програмні цілі соціал-демократичних партій

Партії | Програмні цілі

СДПУ | Незалежність України.

Відмова від ідей оновленого, демократичного соціалізму, які пропагували КПРС і КПУ.

Ринкові реформи, що мають соціальне спрямування.

ОСДПУ | Федеративний устрій України. Конфедеративний устрій СРСР.

Визнання ідеї демократичного соціалізму.

Багатоукладна економіка.

Основні програмні цілі національно-центристських партій

Партії |

Програмні цілі

УРП | Створення Української незалежної соборної держави.

Беззастережне засудження комуністичної ідеології і практики.

Ринкові реформи.

ДемПУ |

Створення суверенної України.

Перехід до ринкових відносин.

Створення власної валютної системи.

УСДП | Створення незалежної Української держави.

Ринкові