Реферат з історії України

Розселення первісних людей на території України

На сучасній території України стародав-ня людина з'явилася близько 150 тис. років тому. На той час тут панував до-сить теплий, вологий клімат. На рівни-нах, узгір'ях, вкритих рослинністю помір-них широт, паслися стада бізонів, гігант-ських оленів, антилоп, мамонтів, носоро-гів. У лісах, горах водилися хижаки — леви, ведмеді, вовки.

Давню історію людства умовно поділе-но на доби залежно від матеріалу, з яко-го виготовлялася більшість знарядь пра-ці: кам'яну, мідно-кам'яну (енеоліт), бронзову та залізну. Кам'яна доба, у свою чергу, поділяється на палеоліт («палайос» - давній і «літос» - камінь), мезоліт («мезос» - середній), неоліт («нео» - новий). Кожен період відповідає певним змінам у господарстві, суспільному устрої, ідео-логічних уявленнях, зовнішності давньої людини.

Палеоліт

Люди періоду палеоліту збирали плоди, ягоди, молюсків, комах, яйця птахів; полю-вали на тварин, часто досить великих. Вони вже знали вогонь і використовували його для обігрівання, приготування їжі та відлякування хижаків. Люди були озбро-єні найпростішими знаряддями праці — загостреними палицями, рогатинами, дрючками й масивними крем'яними рубилами. Рубило виготовлялося шляхом оббивання каменя з двох боків. Воно мало довгасту, плескату форму, загостре-ну з країв і на кінці, важило до 1,5 кг. Пізніше ручне рубило дещо зменшило-ся. Поряд із ним виникли кам'яні гостроконечники, які правили за вістря до списів, а також скребла, що виконува-ли роль ножів.

Людські колективи освоювали печери як сховища та житла. У разі потреби бу-дували заслони й огорожі від вітру, на-мети зі шкур. Печерні поселення люди-на займала восени або взимку. В кожно-му з них одночасно мешкало дві-чотири сім'ї кількістю шість-сім осіб кожна. Пе-чери використовувалися протягом десят-ків і сотень років. Цікаві відомості про життя давніх людей дало вивчення гро-ту Киїк-Коба в Криму, розташованого на висоті 90 м над рівнем бурхливої річки Зуя. Грот утворився внаслідок вимиван-ня і вивітрювання породи. Загальна його площа трохи перевищує 100 кв. м. Грот заселявся кілька разів. На житловому майданчику збереглися місця стародав-ніх вогнищ. Трапляються розколотий ка-мінь, знаряддя праці, кістки тварин. Koлишні його мешканці відгороджували своє печерне житло від холодних вітрів заслоном із гілок, укріплених за допомо-гою каміння. Тутешні жителі вміло полю-вали на велику й дрібну дичину. Кори-стуючись дротиком і вогнем, вони зага-няли тварин на скелясті урвища. Основ-ними промисловими тваринами були ма-монт, зубр, олень, носоріг, кінь, кабан. Під час полювання на великих тварин організовувалися масштабні облави. Роз-тягнувшись лавою, вигукуючи й розма-хуючи списами та палаючими гілками, мисливці гнали нажаханих тварин до ур-вища чи на засідку, в якій ховалися найспритніші мисливці. Про це свідчать за-лишки палеолітичного поселення побли-зу м. Амвросіївка (Донецька область), де виявлено залишки кісток понад тисячі зубрів. Серед них знайдено й різні ме-тальні вістря.

Близько 35-40 тис. років тому настало останнє, значне за масштабами, зледенін-ня. Земля покрилася льодовиком, що був до двох кілометрів завтовшки. Окремі язики його сягали рівня сучасного Киє-ва. Зледеніння позначилося й на природі. Територія Південно-Східної Європи пе-ретворилася на холодну рівнину, подеку-ди набуваючи вигляду тундри. Збільши-лася питома вага хвойних дерев. Холодні степи заселили тварини помірних та пів-нічних широт - шерстистий носоріг, пів-нічний олень, вівцебик, вовк, песець та інші. У пізньому палеоліті людські колек-тиви просунулися далеко на північ, аж до арктичної зони, сягаючи Льодовитого океану.

Наприкінці палеоліту з'явилася людина розумна (Homo sapiens), яку за першою зна-хідкою її кісток у печері Ла Кроманьйон (Франція) назвали кроманьйонцем, її зов-нішність майже нічим не відрізнялася від зовнішності сучасної людини. Кромань-йонець тримався вертикально, руки його ру-халися вільно, він уже володів мовою. В цей період люди навчилися виготовляти нові знаряддя праці — різці, наконечники дро-тиків, списів, які вимагали складнішої об-робки. Разом із кам'яними виробами поча-ли вживати кістяні й рогові знаряддя — гар-пуни, наконечники списів, голки. Основним заняттям було полювання, переважно на мамонта. Забійна вага його становила 1,5-2 т. Туша впольованого мамонта протягом тривалого часу забезпечувала людей м'ясом, жиром, кістками, шкурами. Збиральницт-во через загальне похолодання скоротило-ся. Виникла нова галузь господарювання -рибальство. Господарство найдавніших лю-дей було привласнювальним, тобто все не-обхідне для життя бралося в природі у го-товому вигляді.

Поселення кроманьйонців були порів-няно невеликими. Вони розташовувалися поблизу річок, деякі мали огорожу з гілок та кісток диких тварин. Житла були двох типів — зимові й літні. Кар-кас зимових складався з кісток та бив-нів мамонта, верхівку його складали зі сплетених рогів північних оленів. Кар-кас укривали шкурами тварин. У ку-польній покрівлі залишали отвір для виходу диму. Всередині житла палало вогнище. Світло давали каганці з кіст-ки чи каменю, в яких горів жир впольо-ваних тварин. Вхід до житла прикрива-ли шкурами. Такі житла мали округлі форми і нагадували яранги. Літні бу-дівлі являли собою навіси з легким по-криттям, що захищали людей у негоду. Біля кожного житла були спеціальні ями, призначені для зберігання кісток та бивнів, а також для різних побутових потреб. Прикладом такого житла є за-лишки будівель, виявлені поблизу сіл Мізин на Чернігівщині та Межиріч на Канівщині.

Ядром суспільства «людей розумних» бу-ла родова громада. Рід об'єднував кровно-споріднених членів колективу і складався з парних родин. Кожна родина вела своє господарство, готувала їжу, виготовляла знаряддя праці, дбала про виховання ді-тей. Але її діяльність підпорядковувалась інтересам усієї родової громади. Умови життя людей склалися так, що родина не могла існувати самостійно. Добування ве-ликого звіра, організація загонного полю-вання, будівництво житла та інші види