були запорозькі купці-зимівчаки, які постійно торгували продукцією з власних господарств. Займаючись виключно торгівлею, вони в мирний час побіжно поставляли до Коша необхідні відомості. Вільне володіння мовами, природна комунікабельність, знання психології місцевого населення давали їм змогу завести широке коло знайомств серед різних верств місцевого населення. Це, в свою чергу, робило можливим застосування одного з найефективніших прийомів з арсеналу розвідки - прямого й непрямого вербування. В Каушанах запорозькому резидентові Підзельському завербований перекладач хана Якуб-ага під клятвою оголосив таке: " Щасливе де ваше Військо і все сегобічне (правобережне - О.О.) населення, що в Росії відома переміна відбулася (заколот і усунення від престолу Петра ІІІ - О.О.), а якби не це, то б государь колишній, запорозькі і всі сегобічні землі хану Кримському пожалував і запорожці на Кубань переведені були б і те все обіцяно було."
Серед інформаторів були різні люди. І якщо про повстання Єдисанської орди в 1758 році проти хана Халім - Гірея і його каральні заходи інформацію до Коша постачали переважно люди в чиї обов'язки це так чи інакше входило: - з Очакова запорозький писар Д.Малиновський, перевізьський полковник Лелека, купець молдаванин Дімітріу, старшина Яків Горкуша, козак Іван Батуринський.[7.36] То в іншому випадку перевагу складала так звана категорія "інформаторів", тобто людей зовсім випадкових. Це були: донські козаки Греков і Кутєйніков і чернець-розкольник Друшлака.[8.78] Одні цю інформацію подавали свідомо і цілком в офіційний спосіб, а дехто з них напевно і не підозрювали про значну користь своєї інформації, яку вони оповідали в невимушеній обстановці шинків січової Гасан-Баші своїм знайомим запорожцям.
Існувала як загальновійськова - стратегічна розвідка, так і паланкова - тактична. Це підтверджується низкою донесень з прикордонних південних паланок до Коша з приводу передислокації кочовиськ татар, концентрації їх сил і подальших намірів. Окремі завдання тактичного характеру делегувалися з Коша до паланкових центрів. Їх активними виконавцями були Інгульський полковник Лебединець, Перевізьський полковник Лелека і Бугогардівський Корній Шустовал. Причому діяльність останнього була настільки значною, що до нього особисто з листом звертався сам хан Крим-Гірей з проханням не допускати на територію Вольностей претендента на ханство Хаджи-Гірея з його мурзами.[9.88]
Козацькі роз'їзди відігравали в цьому головну роль. Активно використовувалась вона і для вирішення суто внутрішніх проблем Війська. Як то боротьба з гайдамаччиною, сторонніми зайдами, земельними суперечками і таке інше.
Помітно, що на кінець 50-х, початок 60-х років потік розвідінформації значно збільшується. І вже сам цей факт говорить про активізацію військових приготувань. Причому ці приготування активізуються саме з боку Росії. Бо саме її урядові кола вимагають збільшити кількість наданої інформації підкреслюючи агресивні наміри свого опонента. А запорожці постійно спростовують в своїх донесеннях факти будь якої ворожості з боку татар і турків.[10.160] Відчувається навіть якесь здивування з іхнього боку щодо самої можливості якихось ворожих настроїв з боку останніх. Але таке пікантне становище пояснювалось просто. Ще в 1769 р. граф П.І.Панін просив кошового послати до Криму козаків знаючих добре татарську мову агітувати татар до переходу в підданство Росії, а в 1770 році прислав до Коша свій таємний проект про відокремлення Криму від Порти.[11.251]
З початком військових дій ці джерела інформації повністю, або частково відмирали. І на провідне місце виходили інші.(Додаток*) Потреби глибокої внутрішньої розвідки, яка з початком військових дій виходила на другий план, задовольнялись головним чином за рахунок полонених, з яких інколи вдавалося робити так званих "подвійних агентів" - тобто вербувати. Цінну інформацію отримували і від звільнених з полону і втікачів - людей різних національностей: волохів, грузинів, евреїв.[12.252,309] В цей період провідну роль починає грати тактична, так звана зовнішня розвідка, здійснювана силами окремих загонів, які досить глибоко занурювались на територію супротивника. Нам відомі успішні розвідувальні рейди двохтисячного загону під Очаків в 1772 році здійснений під командуванням гардівського полковника Федора Великого і інших полковників. До речі в загонах Андрія Порохні і Пилипа Стягайла існувала власна тактична розвідка.[13.244] На неї покладалось і взяття так званих "язиків".[14.248]
Часто надана запорожцями інформація була вирішальною, або заключною при прийнятті тих чи інших рішень. За її допомогою перевірялась об'єктивність інших джерел і резидентів. В травні 1762 року розвідник Криловського куріня Андрій Трохимов повідомляв кіш про пересування татарської кінноти і дипломатичну активізацію Криму. Ці повідомлення були підтверджені іншим козацьким резидентом Чугуївцем. І тільки після цього була зроблена певна передислокація російсько-козацьких команд на прикордонні і вжито додаткових заходів безпеки.
З 1743 року перед нами проходить ціла низка імен людей, які поставляли до Коша певну інформацію. З них переважна кількість це старшини. Серед них слід особливо виділити категорію товмачів і посланців, до посадових обов'язків яких входив саме збір розвідданних. Їм надавались спеціальні інструкції і ставились конкретні завдання. Вони під виглядом купців і посильних займались розвідкою на суміжних територіях. За усталеною термінологією їх можна віднести до так званих "проникаючих" розвідників, хоча спеціальної платні вони за свою діяльність і не отримували. З цього середовища ми можемо виділити і справжніх професіоналів, послугами яких кошова адміністрація користується постійно. Це перш за все товмач Іван Чорний і козак Крилівського куреня Андрій Трохимовський. Хоча найчастіше в "секретних справах" фігурує ім'я полтавського міщанина Івана Ніжинця, який "працював" на гетьмана, незабуваючи ділитися інформацією і з Кошем. Гетьман розраховувався за послуги чинами. В 1756 році Ніжинець ще