(на 98 %), навалка його в лавах (на 75 %). У доменному та сталеплавильному виробництві будували печі з великим корисним об'ємом, використовували засоби автоматизації на контрольних операціях за ходом плавлення, почали застосовувати киснево-конвертерний спосіб виплавлення сталі, а також випуск сплавів для авіаракетної промисловості. На машинобудівних підпри-ємствах застосовували автоматику та напівавтоматику електрозва-рювання, нові технологічні способи прискорення обробки металу. Рівень механізації на залізничному транспорті підвищився у 1960 р. до 60 %, річковому - до 78%, морському - до 68,5 %. Лише в 1959 - 1965 рр. було створено близько 4 тис. нових типів машин, механізмів, апаратів і матеріалів.
Галузь | Індекс зростання | Галузева структура за вартістю
1940-1960 | 1965 до 1960 | 1940 (у цінах 1927 р.) | 1958 (у цінах 1965 р.) | 1965
Промисловість в цілому | 365 | 153 | 100 | 100 | 100
Паливна | 232 | 129 | 4,6 | 8,5 | 5,2
Електроенергетика | 486 | 182 | 2,9 | 1,9 | 2,7
Металургія | 310 | 144 | 10,3 | 14,3 | 13,5
Машинобудування і металообробка | 672 | 185 | 36,4 | 19,3 | 23,9
Промисловість
будівельних матеріалів | 1180 | 148 | 1,8 | 3,9 | 4.5
Хімічна | 390 | - | 5,5 | 4,2 | 4,5
Деревообробна | 332 | 124 | 3,6 | 4,3 | 3,3
Легка | 244 | 122 | 9,7 | 13,1 | 11,3
Харчова | 211 | 148 | 17,6 | 28,4 | 26,7
Підприємства освоїли випуск близько 1100 видів нової техніки і зняли з виробництва 800 типів застарілих конструкцій. Було встановлено понад 40 тис. автоматичних і напівавтоматичних апаратів, впроваджено 813 автоматичних і напівавтоматичних ліній. У 1965 р. у промисловості України налічувалося 14 автоматизованих підприємств і 4 комплексно-автоматизовані електростанції, 9343 механізовані й автоматизовані лінії, було комплексно механізовано й автоматизовано 2527 дільниць, 1790 цехів, 431 підприємство. Зросла продуктивність праці.
Реалізація досягнень НТР вступала в суперечність з існуючою централізованою системою управління народним господарством, що стримувало оперативне впровадження досліджень науки і техніки.
Проблема, що стояла перед кремлівським керівництвом полягала в тому, чи продовжувати спиратися в основному на важку промис-ловість, чи скеровувати більші інвестиції в легку, від чого виграв би обкрадений радянський споживач. Хрущов схиляв-ся на користь важкої промисловості, але, на відміну від Сталіна, він не міг цілковито знехтувати споживачем, особ-ливо після обіцянки, що до 80-х років Радянський Союз за економічними показниками наздожене й випередить Захід.
У 1959-1965 рр. певна увага приділялась виробництву промис-лових та продовольчих товарів, предметів широкого споживання. В цей період було споруджено понад 300 нових і реконструйовано більш як 400 підприємств легкої й харчової промисловості Випуск продукції легкої промисловості зріс у 1,5 раза, продовольчих товарів - у 1,7 , товарів культурно-побутового призначення і господарського вжитку - вдвоє. Стали до ладу такі великі підприємства, як Донець-ка трикотажна й Червоноармійська панчішна фабрики, швейні фабрики в Кіровограді,Артемівську, Дрогобичі, Миколаєві, Лугансь-ка взуттєва фабрика та ін. Споруджений у ті роки Херсонський бавовняний комбінат став найбільшим текстильним підприємством республіки. Завершилось будівництво Житомирського і Рівненського льнокомбінатів, що дало можливість уперше на базі місцевої сиро-вини розгорнути виробництво льняних тканин в Україні.
У легкій промисловості значного поширення набули концентрація та кооперування підприємств. У Львові в 1961 р. виникли перші виробничі об'єднання - фірми «Прогрес» (взуттєва) і «Світанок» (шкіряна). До 1966 р. у системі Міністерства легкої промисловості України було вже 27 виробничих об'єднань, питома вага яких у загальному виробництві становила 27 %.
Однак у деяких областях республіки скоротився або й припи-нився випуск окремих товарів широкого вжитку, погіршилося використання місцевої сировини й промислових відходів. Це було пов'язано з відставанням сільського господарства. Розрив між середньорічними темпами зростання промисловості й сільського господарства став причиною того, що деякі підприємства легкої та харчової промисловості опинилися в скрутному становищі через нестачу сировини.
Але, незважаючи на це, темпи розвитку легкої промисловості значно зросли. Проте порівнювати їх з темпами розвитку важкої промисловості було ще зарано. Важка промисловість залишалася незмінним лідером народного господарства України.
Зросло значення металургії. У 1965 р. видобуток залізної руди перевищив рівень 1950 р. у 4 рази, виплавлення чавуну — в 3,5, сталі — в 1,4, виробництво прокату — 3,7, труб сталевих — в 3,1 раза. Почали виплавляти сталі більше, ніж чавуну. Було побудовано і здано в експлуатацію за 1951—1965 рр. 27 доменних, 38 мартенівських печей, 62 прокатних і трубних станів.
Важлива роль в індустріальному комплексі належала машино-будуванню та металообробці, середньорічні темпи зростання яких становили у 50-х роках 16,5 %. Зменшення їх частки в галузевій структурі промисловості пояснювалося конверсією і тим, що воєнну продукцію в офіційній статистиці не показували. За цей час було створено понад 17 тис. зразків нових типів машин, устаткування, приладів, зокрема гідротурбін, турбогенераторів, крокуючих екска-ваторів, магістральних тепловозів, електровозів, трансформаторів, автоматичних ліній, електронних машин, телевізорів, магнітофонів, мотовелосипедів, холодильників, пральних машин, пилососів. До середини 60-х років було освоєно виробництво синтетичних алмазів, великовантажних машин, автобусів власної конструкції, малолітражок, авторефрижераторів, автонавантажувачів, танкерів, риболовецьких траулерів, літаків. Споруджено такі заводи, як Одеський і Дніпро-петровський важких пресів, Кременчуцький і Запорізький автомобільний, Львівський телевізорний, Сумський електронних мікроскопів, Київський електронно-обчислювальних машин, Хмельницький трансформаторних підстанцій. Україна займала провідне місце у СРСР за обсягом виробництва сільськогосподарських машин. Лише за 1960 —1965 рр. було побудовано 22 заводи. На 1965 р. було понад