Прискореними темпами розвивалася хімічна промисловість (16,7 % середньорічних у 1960—1965рр.). Побудовано Лисичанський хімічний комбінат, Сумський суперфосфатний завод, Роздольський сірчаний комбінат, Дніпропетровський шинний, Черкаський штучного волокна. Однак асортимент хімічної продукції залишався практично незмінним (мінеральні добрива, сірчана кислота, сода, хімічні волокна). Повільно розвивалося виробництво полімерних матеріалів.

Значно зросла і зміцніла промисловість будівельних матеріалів. Було освоєно виробництво нових марок цементу "700" і "800", керамічних труб , опор для ліній електропередач, стінових панелей. Створена нова галузь — великопанельне домобудування.

Змінилася географія промисловості. З'явилися нові промислові центри: Кременчук, Херсон, Рівне, Біла Церква, Чернівці, Львів. Зменшилася частка Донецько-придніпровського, зросла — Південно-Західного і Південного економічних районів. Їх співвідношення у 1965 р. становило відповідно 60,7 / 27,4 / 11,9 %. Продовжувалася індустріалізація шести західних областей, де протягом 50-х років випуск промислової продукції збільшився втричі. У 1965 р. ці області давали 8,9 % валової промислової продукції республіки (за вартістю). ' В 1950—1965 рр. у господарство України було вкладено 74,4 млрд крб. Державні кошти становили близько 70 %, підприємств — 10, колгоспів — 12, населення — 8 %. Структура розподілу інвестицій залишалася непродуктивною. На обладнання спрямовувалося у 50-х роках лише 20—30 %, у першій половині 60-х років — 28 % всіх капіталовкладень, решта — на будівельно-монтажні роботи. За сферами господарства капітальні вкладення розподілялися так: матеріальне виробництво — 67,5 %, з них: промисловість — 39,3, сільське господарство —16, будівельна індустрія — 2,4, транспорт і зв'язок — 9,8; нематеріальне виробництво — 32,5 %, з них: житло — 19,1, торгівля, освіта, наука, охорона здоров'я та ін. — 13,4 % Дані з 2. та 4..

Значного розвитку набув паливно-енергетичний комплекс. Приділялась належна увага наймолодшій галузі промисловості - газовій. В основному видобування природного газу зосередилось в Івано-Франківській і Львівській областях. У цілому по Україні в 1958р. видобували близько 9,5 млрд. м3, газу, тобто майже в 7 разів більше, ніж у 1950 р.

Зростання видобутку природного газу сприяло розширенню мережі газопроводів. Введено в дію магістралі: Шебелинка - Харків, Дніпропетровськ - Запоріжжя, Новомосковськ - Полтава; Угорське - Івано-Франківськ, Львів - Чернівці та ін. Проте багато газу було відправлено за межі України після будівництва газопроводів Шебе-линка - Білгород - Брянськ - Москва; Дашава - Мінськ - Вільнюс -Рига, Дашава - Ленінград.

Протягом 1951-1958 рр. здійснювалося будівництво електростанцій У 1955 р. дала струм Каховська гідроелектростанція, через рік стала до ладу Теребле-Ріцька ГЕС у Закарпатті та інші.

Питома вага України у загальносоюзному виробництві 1958 р. зросла до 18,8 проти 16,1% у 1950р. Рівень використання електро-енергії у промисловості й будівництві в 1958 р. порівняно з 1950 р. збільшився в 2,9 раза і на транспорті - 2,3 раза.

Інтенсивно розгортався видобуток нафти й газу, питома вага яких у паливному балансі республіки сягнула 27% у 1965 р. проти 9% у 1958 р. Освоювалися нові родовища у Львівській, Івано-Франківській, Чернігівській, Полтавській і Сумській областях. У 1962 р. була пущена перша черга магістрального нафтопроводу «Дружба», який поставляв нафту з України до Польщі, НДР, Чехословаччини та Угорщини. Видобуток газу протягом 1959-1965 рр. зріс більш ніж у 4 рази.

Вугільна промисловість, насамперед Донбасу, забезпечуваля якісним твердим паливом потреби господарства й населення України та інших республік. За 1959-1965 рр. в Україні було введено в дію 46 нових і реконструйовано 33 діючі шахти. Покращилося їх технічне оснащення.

Електроенергетика посідала чільне місце в індустріальному балансі республіки. Протягом семирічки було завершено споруд-ження Кременчуцької і Дніпродзержинської ГЕС, введено в експлуатацію чергу Київської гідроелектростанції, збудовано Зміївську ДРЕС та ін. електростанції.

Споруджувалися доменні й мартенівські печі, вводились у дію прокатні й трубні стани. Протягом 1955 р. у республіці було виплавлено понад 22 млн. т чавуну, 24 млн. т сталі, а в 1965 р. -відповідно 32,6 і близько 3 7 млн. т. Розвивалась кольорова металургія. Зростав випуск алюмінію, цинку, магнію, титану, ртуті, було освоєно виробництво кристалічного кремнію і германію.

Розвивався й удосконалювався транспорт. Зростала роль пере-везень України у зовнішньоторговельних й економічних зв'язках колишнього СРСР. Через Україну йшла продукція у 81 країну. Транспорт дав 30 млн. крб. надпланових прибутків.

На залізницях з'явилися більш економічні електровози й теп-ловози: якщо на початку 1959 р. тільки 2,5 % вантажообігу в республіці припадало на електровози та тепловози, то наприкінці -вже 85 %. Відтак підвищилася швидкість руху поїздів, прискорився обіг вагонів, зекономлено мільйони тонн вугілля, зменшились експлуатаційні витрати. Було електрифіковано ряд залізниць, зок-рема важливу магістраль Донбас-Карпати.

Досягли успіху працівники морського транспорту. Вантажообіг тільки Чорноморського пароплавства зріс у 4,6 раза і перевищував 60 % морського вантажообігу колишнього Радянсько-го Союзу. На морські лінії вирушали сучасні великовантажні судна та першокласні пасажирські лайнери, що здійснювали перевезення в 70 країн світу.

Укрупнювались і переводилися на господарський розрахунок автогосподарства. Застосування великовагових автопоїздів сприяло поліпшенню використання машин і централізації перевезень. З початку 1962 р. на масових рейсах в обласних центрах і великих містах застосовувалося лінійне програмування з допомогою обчис-лювальних машин, що давало змогу значно скоротити холості пробіги. Методичне керівництво цією роботою здійснював Інститут кібернетики АН України.

Відбулася реконструкція повітряного транспорту. У 1959-1965 рр. протяжність авіаліній України подвоїлась.

Наслідками розвитку промисловості цього періоду для України були:

Отже,