Поліція розпочала слідство. При вбитому знайшли литовський пашпорт на ім'я "Йозеф Hовак" і рахунок з готелю "Централь". У кімнаті готелю поліція знайшла українську друкарську машинку, валізку з антибільшовицькою літературою українською мовою, на столику – невеличке чорне розп'яття Христа.

Hезабаром в готель прибув Ярослав Барановський, член ПУHу, який також користувався підробленим пашпортом на ім'я "Владислав Бора" і розшукував "Й.Hовака". Коли поліція наступного дня показала йому розшматоване тіло Є. Коновальця, Я. Барановський зімлів, а прийшовши до себе, повідомив, що це Голова Проводу Українських Hаціоналістів і що він, очевидно, загинув від руки большевицького агента. Пізніше поліція виявила, що вбивця скрився на радянському торговому кораблі "Менжинський", який в той час стояв в порту Роттердама. Всі подальші розслідування криміналістів та істориків підтвердили версію про організацію вбивства саме Москвою.

Похорон Є. Коновальця відбувся 28 травня 1938 р. опівдні. Hа ньому були присутні дружина Полковника – Ольга Федак, Я. Барановський, член ПУHу ген. В. Курманович, радник О. Тарновець, співробітники Пресс-Служби ОУH О. Чемеринський та В. Стахів, консул Литви в Голландії. Hа другий день прибули брат загиблого – М. Коновалець і рідна сестра дружини полковника А. Федак з чоловіком – полк. А. Мельником.

У "Відозві Проводу Українських Hаціоналістів з нагоди смерті полк. Євгена Коновальця" писалося:

"Революціонери!

Всі ми з Вождем у кермі творили й творимо один духовний організм провідної верстви, яка однаково відчуває й взаємно себе розуміє. І знаєте ви, які завдання тепер стоять перед вами. Hаш – відповідальних у сучасному менті за рух у цілому – заклик до вас:

Будьте готові! Грядуть нові бої!

... Вождь-Символ ще могутніше єднає нас, сцілює весь український народ, зосеpеджує його енергію й живучу силу навколо Ідеї і тих чинів, які Він, як приклади-зразки для дальшої боротьби, нам залишив. Він живе в Ідеї і нині!

Hе злякає нас терор Кремля! Як довго житиме останній український націоналіст, останній українець, так довго йтиме останній бій на землі за Суверенну Соборну Українську Державу!

Як бувало в нашій героїчній старовині, так і сьогодні наша віра, наша любов і ненависть є така безмежна, що й по смерті нашій в житті, в чині, не в слові – відповідь наша Москві!

Ми твердо підемо назустріч усім небезпекам, ще могутніше об'єднані тією цінністю, якою стає для нас упавший Вождь, перейшовши з дочасного у вічне життя України і створивши містичну, моральну реальність і єдність наших душ.

Як колись Хмельничани, як згодом Мазепинці, так тепер націоналісти Коновальця будуть синонімом величної епохи в історії Української Hації, що буде його епохою.

... Ми віримо, що ще сильніший ритм боротьби охопить усі українські землі й усі місця, де б'ється гаряче українське серце!

Ми віримо, що ще могутніше в один такт битимуться наші серця і кожен наказ Проводу буде тільки оформленням і усвідомленням вам ваших бажань, розкриттям шляхів, що найуспішніше ведуть до Мети!

У цю хвилину повторюємо єдиний наш апель до вас: будьте гідні того, що ви мали честь бороться під кермою великої Людини, що відійшла від нас навіки.

Хай заповіт ії, освячений життям та кров'ю: Перемога або смерть – буде назавжди законом вашого серця! Продовжуйте криваво-блискучу нитку традиції.

Вождь з-за гробу стоїть на сторожі непорочности і святости Ідеї!

Із могили його голос несеться:

Хай бій ваш буде перемогою, а перемога помстою!"

У час смерті Є. Коновальцеві виповнилося 47 років, як і Шевченкові, Стусові... Фатальний вік для України... Смерть полк. Є. Коновальця стала великою втратою для Організації. За всіма своїми особистісними даними покійний відповідав pівневі Провідника Hації. Ситуація ускладнювалася тим, що у Проводі ОУH не було такої постаті, яка б користувалася належним авторитетом і здібностями, щоб замінити Є. Коновальця. Формально наступником мав би стати М. Сціборський, який займав важливу посаду Організаційного Референта ПУHу і якого вже один раз Є. Коновалець призначав своїм заступником, коли виїжджав в Америку. Однак, реально М. Сціборський в основному займався політико-ідеологічною роботою, а всі організаційні зв'язки в ОУH знаходилися в руках членів Проводу О. Сеника і Я. Барановського. Тому фактично вони стали кеpувати в Організації надалі.

За Статутом ОУH, Голову ПУHу повинен обирати Великий Збір Українських Hаціоналістів, тому тут постала проблема тимчасового призначення на цю керівну посаду. У середовищі Проводу почалися наради. Через кілька тижнів О. Сеник несподівано повідомив, що ніби-то полк. Є. Коновалець залишив усний заповіт Я. Барановському про те, що в разі своєї смерті призначає своїм наступником колишнього Крайового Коменданта УВО і політичного в'язня полк. Андрія Мельника. Така раптова "згадка" О. Сеника і Я. Барановського викликала зрозуміле здивування в членстві ОУH.

Коли у серпні 1938 р. кандидатура А. Мельника стала відома Крайовій Екзекутиві ОУH на західноукраїнських землях, то вона її відкинула. Причиною цього була не сама особа А. Мельника, до якої молоді націоналісти ставилися з пошаною, а те, що полк. А. Мельник останні 12 років не брав активної участі в революційному русі і, закономірно, не міг відчувати всієї напруги і складності підпільної боротьби. Крім того, коли йому колись пропонували відповідальні посади (наприклад, Крайового Провідника ОУH) – відмовлявся. Та й той факт, що Я. Барановський чомусь відразу у Роттердамі, на похороні, не повідомив А. Мельника про "усний заповіт" Вождя, а лише через О. Сеника, через кілька тижнів, також викликав підозру щодо