В той же час на західноукраїнських землях, що входили до складу Австрійської імперії, панував не менш жорстокий коло-ніально-кріпосницький режим.

У першій половині XIX ст. значно прискорився процес обезземелення західноукраїнського селянства, збільшилися повинності, що їх виконувало селянство — панщина, данина, чинші, повинності на користь держави. Жорстока експлуатація поєднувалася з насильством й сваволею поміщиків та адміністрації маєтків.

Розвиток капіталістичних відносин в аграрному сек-торі економіки розпочався після реформи 1848 р., за якою було скасовано феодальні повинності селян. Скасування кріпосного права відбулося шляхом викупу, який селяни сплачували додатково до прямих податків. Важливою ознакою утвердження капіталістичних відносин на селі було зростання товарності продукції сільського господар-ства, поширення нових методів землеробства.

Промисловість на західноукраїнських землях роз-вивалась надто повільними темпами, насамперед через вузькість внутрішнього ринку, обумовлену пануванням феодально-кріпосницьких відносин. Купці, що наживали великі прибутки на лихварстві та спекуляції, не були зацікавлені у вкладанні капіталу в промисловість. В основ-ному розвивались традиційні галузі промисловості: соля-на, залізорудна, тютюнова, лісова, сірчана. У 1834 р. на Буковині діяло 29 водяних лісопилень.

Реформа 1848 p. створила певні умови й для роз-витку капіталістичних відносин у промисловості: поча-лося використання механічних двигунів, відбувалося становлення фабрично-заводської промисловості, запо-чатковувався розвиток нафтової промисловості та за-лізничного транспорту.

Отже, основним змістом, соціально-економічного розвит-ку України першої половини ХІХ ст. був розклад феодаль-но-кріпосницької системи і формування в її надрах нового суспільного укладу. В сільському господарстві це прояви-лося перш за все у спрямованості поміщицьких і заможних селянських господарств виробляти продукцію на ринок. Крім того, свій зв'язок із ринком вони закріплюють орга-нізацією переробки сільськогосподарської сировини, тобто засновують промислові підприємства. Проте капіталістичні зрушення в сільському господарстві до 1861 p. були ще слабкими. Основною сферою, де формувався новий спосіб виробництва, була промисловість. З кінця XVIII ст. на базі розвитку дрібнотоварного виробництва виникає капіталіс-тична мануфактура, а згодом і фабрика. Провідну роль у промисловому будівництві відігравали купецькі капітали.

Розвиток капіталістичної промисловості супроводжував-ся створенням ринку найманої сили. Цьому сприяло і роз-шарування селянства В умовах становлення товарного ви-робництва відбувалося зародження нових класів — буржуа-зії та найманих робітників. Кадри робітників формували-ся на цей час переважно із селянського середовища. Буржуазні прошарки рекрутувалися з різних со-ціальних станів: дворян, селян, міщан, купців, що йшли шляхом підприємництва.

Товарно-грошові відносини, які проникали в усі сфери виробництва, до певного часу лише стримували розвиток кріпосного господарства. Згодом товарне виробництво по-чинає підривати підвалини кріпосницької системи. На цій основі загострюються соціальні суперечності, які з особли-вою силою проявилися в кінці 50-х — на початку 60-х ро-ків. Перед країною постала нагальна потреба відміни крі-посницької системи, що дедалі більше гальмувала еконо-мічний прогрес.