У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


незважаючи на велику кількість своїх військ. Щоб зміцнити свою владу в Золотій Орді, а також для залякування місцевих князів проводилось просування золотоординського війська по руській території. Це супроводжувалось грабунками біля Львова й Володимира. Оголошуючи походи на Угорщину й Польщу, Телебуга-хан намагався показати себе захисником зовнішньополітичних інтересів галицько-волинських князів. І, хоча потенційні противники Русі на деякий час залякувалися, але насправді його дії були направлені на послаблення руських воєнних сил і відвертий підрив господарського життя князівства. Пряме, неприкрите зовнішньополітичним камуфляжем каральне нашестя на Південно-Західну Русь могло привести до переходу її на бік Ногая. Намагаючись не допустити зростання впливу Ногая в державі, Телебуга прагнув зміцнити свою владу й авторитет у руських князівствах. Відповіддю Ногая на дії золотоординського хана став демонстративний паралельний похід на Краків. Воєнні дії хана не принесли бажаного результату, він так і не зміг підірвати позиції темника. Досвідчений у політиці й інтригах Ногай випередив хана і вчинив проти нього заколот. Результатом стала насильницька смерть Телебуги-хана в 1291 році. Після цього в Ординській державі на певний час встановився спокій. Південно-Західна Русь потрапила під контроль могутнього темника. Це мало певні переваги. Отримавши в особі Ногая впливового покровителя і захисника, галицький князь продовжував активну внутрішню і європейську політику27. Адже очевидно, що Ногаю вигідно було мати союзником сильного князя, щоб якнайкраще тримати під контролем підвладні йому руські землі. Претенденти на ханський стіл більше не намагалися зробити Південно-Західну Русь ареною боротьби. І хоча точних літописних повідомлень про 90-ті роки ХІІІ ст. немає, можна припустити, що в даному регіоні встановилася певна стабільність. 

Використана література

1 Полное Собрание Руссих Летописей (Ипатеевская). (ПСРЛ). — СПб. — 1908. — Т.ІІ. — Стб. 871—872.
2 Літопис Руський. — К., 1989. — С. 428. 
3 Літопис Руський. — С.428—429; ПСРЛ. — Т.ІІ, — Стб. 872.
4 Там само — С. 429.
5 ПСРЛ. — Т.ІІ, — Стб. 911.
6 Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды в XIII — XIV вв. — М.: Наука, 1985. — С.33.
7 Рукнеддинъ Бейбарсъ // Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. — СПб, 1884, Т.І. — С.117.
8 Літопис Руський. — С.431.
9 ПСРЛ. — Т.5. — С. 199; Т. 18. — С. 75.
10 Грушевський М.С. Історія України-Руси. — К.: Наук. думка, 1993№ — Т. ІІІ. — С. 186.
11 Літопис Руський. — С.429.
12 ПСРЛ. — Т.ІІ. — Стб. 881; Літопис Руський. — С. 432.
13 Эннувейри. Энциклопедия // Тизенгаузен. Указана праця. — С. 154.
15 ПСРЛ, Т.ІІ, — Стб. 882; Літопис Руський. — С. 432.
16 ПСРЛ. — Т.ІІ. — Стб. 888; Літопис Руський. — С. 434—435.
17 Ибнхальдунъ // Тизенгаузен. Указана праця. — С. 382.
18 ПСРЛ. — Т.ІІ. — Стб. 893; Літопис Руський. — С. 435.
19 ПСРЛ. — Т.ІІ, — Стб. 894; Літопис Руський. — С. 435.
20 ПСРЛ. — Т.ІІ. — Стб. 895; Літопис Руський. — С. 436.
21 Літопис Руський. — С.436.
22 Там само.
23 ПСРЛ. — Т.ІІ. — Стб. 900.
24 Егоров В.Л. Указ. праця. — С. 192.
25 Там само. — С. 190.
26 Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. — М., 1950. — С. 299
27 Літопис Руський. — С. 450—452.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6