РЕФЕРАТ
на тему:
“Становлення і зародження Київської Русі”
ПЛАН
1. Основні передумови утворення Київської Русі
2. Початок формування союзу слов’янських племен під назвою Русь
3. Остаточне формування і наслідки виникнення Київської Русі
4. Наукові суперечки щодо проблеми виникнення
Київської Русі
Список використаної літератури
1. Основні передумови утворення Київської Русі
Загальнослов’янський процес накопичення господарських і соціальних передумов держав-ності досить чітко позначився у VII—VIII ст.
Разом із розвитком класових відносин процеси формування державності йшли від союзів племен до князівства та інших більш високого рівня політичних об’єднань і завершилися утворенням Давньоруської держави.
У східних слов’ян вищим ступенем розвитку первіснообщинно-го ладу, що підготував їх окремі племена до історичного життя у великих об’єднаннях, в яких неминуче й швидко зникали давні патріархальні форми зв’язку, змінюючись новими, більш широкими, були союзи племен . Названі у давньому літопису поляни, древляни, угличі, тиверці, дуліби, бужани, волиняни, білі хорвати, сіверяни, в’ятичі, радимичі, дреговичі, кривичі та ільменські словени і склада-ли 14 союзів східнослов’янських племен. Територія кожного з них порівнювалася декільком сучасним областям. Союзи племен об’єдну-вали до десятка племен, назви яких з часом забулися. Збереглася лише загальна назва союзу, яка могла одночасно бути назвою одного з племен, що входило у союз. На початку існування цих союзів племен формою організації їх правління була військова демократія.
У вказаних племінних союзах, утворених перш за все для війни: оборони, великого значення набував військовий ватажок, від ‘освіду і мужності якого залежали долі членів племені. Він витиснув на задній план інших старійшин. Військову силу союзу племен складали всі боєздатні чоловіки. Серед них почали виділятися сильні і хоробрі воїни, які постійно брали участь у військових походах і поступово гуртувалися навколо свого ватажка як його дружина. Остання була організацією, згуртованою не родовими зв’язками, а спільністю військових і майнових інтересів та вірністю своему ватажку. Військовий ватажок і його дружинники забирали собі більшу й кращу частину здобичі. Але при цьому ще тривалий час зберігалися первісні демократичні заклади — народні збори і рада старійшин. Проте народні збори (вече) перетворювалися в збори воїнів, яким військовий ватажок, якого підтримувала дружи-на, нав’язував свою волю, здобуваючи все більший вплив і владу за рахунок інших старійшин. Спираючись на дружину, він міг нехту-вати звичаями племені. Таким чином, йшов процес перетворення органів суспільного самоврядування в державні органи. Військова демократія поступово переростала у військовоієрархічне правлін-някнязівство. У союзах племен — князівствах — рівень правління не залишався незмінним . Органи суспільного самоврядування по-ступово перетворювалися в органи панування та пригнічення про-стого народу. Цим самим завершувалося оформлення державного ладу, важливою ознакою якого була поява особливої, несумісної з інтересами населення, відокремленої від нього публічної влади, що володіла спеціальним апаратом правління і поширювалася на окре-му територію. Військовий ватажок великого союзу племен ставав управителем — князем. Верховенство князів набувало характеру здійснення владних класових функцій. Близьке оточення князя перетворювалося в його радників і намісників. Дружина князя ставала військовою силою, за допомогою якої держава, що форму-валася, могла здійснювати свої функції: придушувати опір експлуа-тованих мас і вести загарбницькі й оборонні війни.
Слід зазначити, що процес перетворення органів суспільного самоврядування в державні органи не був одночасним для всіх союзів східнослов’янських племен. В одних союзах він йшов шви-дше, в інших — повільніше.
2. Початок формування союзу слов’янських племен
під назвою Русь
У VIII ст., коли слов’яни вели боротьбу з кочівниками у Середньому Придніпров’ї, відбулося об’єднання кількох союзів племен або князівств, у "союз союзів" під назвою "Русь", столицею якого став полянський Київ. Великим об’єднан-ням східнослов’янських союзів племен був дулібоволинський со-юз. Три союзи племен — псковських, смоленських і полоцьких кривичів — також створили велике об’єднання.
Про формування у східних слов’ян об’єднань з кількох союзів племен повідомляють і арабські джерела. У них йдеться про існування на території, яку займали слов’янські племена трьох політи-чних центрів — Куяби, Славії і Артанії. Куяба (Куява), напевно, була політичним об’єднанням південної групи слов’янських племен на чолі з полянами і з центром у Києві. Славія, можливо, — об’єднання північної групи слов’ян на чолі з новгородськими сло-венами. Щодо Артанії, то, напевно, арабські письменники мали на увазі південносхідну групу слов’янських племен (можливо, що це Причорноморська і Приазовська Русь) .
"Союзи союзів", що складалися з кількох союзів племенкня-зівств, були новими утвореннями і відображали більш високий етап у процесі східнослов’янської консолідації. Приблизно на рубежі VIII—IХ ст. придніпровський "союз союзів" Русь переростає у ще сильніше об’єднання — Руська земля, до складу якого входила значна кількість союзів слов’янських племен: Русь, Поляни, Древ-ляни, Полочани, Дреговичі, Сіверяни. Це вже майже половина східних слов’ян. Такий союз, що охоплював територію близько 120 тис. кв. км і простягався на 700 км на північ аж до Західної Двіни, був справжньою державою. Правила у цьому державному об’єднан-ні, цілком імовірно, династія Кия, представниками якої у середині IX ст. згідно з літописом були князі Дір і Аскольд. В одному з джерел IX ст. повідомляється, що "у русів існує клас рицарів", тобто знаті. Про поділ знатних і бідних свідчать й інші джерела. За даними арабського вченого ІбнРуста (IX ст.), цар русів засуджує й інколи висилає злочинців "правителям віддалених областей". На Русі існував звичай "божого суду", тобто розв’язання спірної спра-ви поєдинком. Особливо тяжкі злочини каралися смертю. Цар русів щорічно об’їжджав свою територію і збирав данину з населення.
У
