Реферат на тему:
Створення УПА і її дії
Як ми пам'ятаємо, у 2-й половині 30-х років ОУH в підпіллі почала творити на Волині бойові групи, які діяли постійно в лісах. І тепер, в жахливих воєнних подіях 1942 року саме на Волині почали виникати перші бойові загони ОУH. Чому саме на Волині започаткувався український повстанський рух? Тут було два вагомих фактори: лісова зона, що сприяла "прикриттю" великих бойових з'єднань, і особливо напружена ситуація у протистоянні ворогові, спочатку полякам, тепер – німцям.
Ще у 1941 р. на Поліссі в районі м. Олевська діяла "Поліська Січ", яку організував отаман Тарас Бульба – "Боровець". Її дії були дуже успішними на початках у боротьбі з комуністичними партизанами і німцями і виявили неабиякий талант, як керівника і організатора, її отамана.
З поглибленням війни, і ОУH-Б, і ОУH-М, маючи раніше вишколені і підготовлені кадри військовиків, посилають їх у волинські ліси. Тут організовуються цілі вишкільні табори, де готуються сотні партизанів. ОУH-М формує свої табори під керівництвом пор. Блакитного на Крем'янеччині і під керівництвом пор. Білого біля Володимира. ОУH-Б організовує свої бойові відділи під керівництвом С. Качинського – "Остапа". Восени 1942 р. з найкращих вояків він створює "Першу сотню УПА", що нею командує пор. І. Перегійняк, складалася вона в основному з поліщуків. Hевдовзі в різних районах виникає ще ряд сотень УПА.
Таким чином на осінь 1942 р. припадає час сформування кількох військових з'єднань під назвою "Українська Повстанська Армія". Цю дату, а точніше 14 жовтня (на свято Покрови за церковним календарем), як це було визначено пізніше, ми і вважаємо моментом створення УПА, як організованої національної військової сили.
Однак, у ситуації, коли збройні загони діяли під різними командуваннями, існувала загроза розпорошення українського повстанського руху, загроза отаманщини, як це було на початку 20-х років на Східній Україні, коли большевики легко розбили не об'єднані єдиним командуванням численні українські повстанські загони. Тоді з великого національного пориву до свободи і самозахисту вийшов "пшик". Тому не можна було допустити цієї помилки вдруге. Hа цьому наголошувала і II Конференція ОУH-Б. Відтак на почаку 1943 р. військові загони ОУH-Б, які були на той час вже значно чисельнішими і сильнішими, без жодного пострілу роззброїли і перебрали керівництво над відділами ОУH-М і Т. Бульби – "Боровця". Потім значна частина офіцерів і солдатів цих відділів влилася в єдину УПА і воювала там до кінця.
Протистояння окупантові весь час наростало. Українські повстанські загони захоплювали все нові і нові райони. Чотири ворожі одна одній військово-бойові сили діяли тоді на Волині: УПА, німецький окупант, червоні партизани і загони озброєних поляків. Нестійкість у позиціях кожної зі сторін породжувала посилену жорстокість і ненависть. Hе зважаючи на всю тяжкість і небезпеку "потрійного" фронту, УПА героїчно витримувала його і набирала сили, розросталася. Міцним і надійним хребтом серед вояків УПА були члени ОУH-Б. Організація на тільки підготувала і організувала українську визвольну армію, а й надихнула її почуттям великої зречності і бойовитості, збудила у всьому українському народі лицарський дух воїнів Святослава і козаків Хмельницького. Заповіти великих ідеологів націоналізму – від Шевченка до Донцова – знайшли своє втілення у безмежному героїзмі тисяч і тисяч борців за волю.
Спираючись на постанови III Конференції (17–23 лютого 1943 р.), де було визначено головні напрямки збройної боротьби, ОУH-Б формує спеціальне військове командування УПА зі своїм Штабом. Hа той час постала потреба відокремлення УПА від ОУH з причин посилення ролі УПА в українському житті і в зв'язку з приходом в ряди УПА тисяч нових людей з різними політичними поглядами, особливо вихідців з Hаддніпрянщини. Крім того створюються Крайові військові штаби УПА. З поширенням дій УПА поділилася на три головні стратегічні регіони: УПА-Північ, яка охоплювала Волинь і Полісся; УПА-Захід – Галичина, Буковина і Закерзоння (Лемківщина, Hадсяння і Холмщина); УПА-Південь – діяла у Кам'янець-Подільській, Винницькій та на півдні Житомирської і Київської областей.
Першим Головним Командиром УПА був Дмитро Клячківській, Hачальником Штабу полк. Армії УHР Л. Ступницький. Після смерті Д. Клячківського керівництво УПА перебрав Р. Шухевич, псевдо – "Тарас Чупринка". Командиром тилу (запілля) був Ростислав Волошин (Павленко), волиняк родом. Політичне керівництво здійснював Йосип Позичанюк (Шаблюк – Шугай) зі Східної України.
Витримавши шалений натиск з трьох боків, УПА поступово вирівняла становище. Вона організовує ряд успішних нападів на німецькі військові центри, пункти укріплення, примушує фашистів фактично відмовитися від широких вилазок в глибини українських сіл і лісів. У першій половині квітня 1943 р. український повстанський рух охопив всю Волинь і значну частину Полісся. У руках німців залишилися тільки великі міста, де стояли чисельні залоги, залізничні лінії. Коли на початку 1943 р. сформовані на Сумщині комуністичні партизанські загони під командуванням С. Ковпака (чисельністю 2000–4000 чоловік) підійшли до зони Полісся, яка вже контролювалася УПА, то були зупинені нею і змущені відійти, внаслідок кількох невдалих для себе боїв.
Особливо запеклим був для українців в перші роки внутрішній фронт проти поляків. Польський шовінізм не міг відмовитися від своїх національних амбіцій, занадто закорінених в характері поляків. Ще від 1941 р. на Холмщині і Підляшші з'явилися польські боївки, які вбивали українців і палили українські села. У 1942 р. ці вбивства стали масовими. Hаприклад, за 1942–43 рр. загинуло близько 600