Акції фон дем Баха не дали сподіваних результатів. Hавпаки, вони ще більше настроїли населення проти окупантів, спричинили масовий відхід людей "в ліс". УПА зберегла свої основні формування і позиції. Кривава істерія лише знеславила німців у війні. Hевдовзі фон дем Бах був замінений ген. Пріцманом.

У цей час знову насувається на Волинь хвиля комуністичних партизанів, які прагнуть завдати смертельного удару українському рухові, надіючись використати для цього вдалий момент німецького наступу. Так знову проявилася спільність двох світових агресорів – Москви і Берліна – знищити ненависний для них український народ. Московські партизани переодягалися за українців і вчиняли різанини і бешкети в українських селах, підриваючи цим віру в українську ідею. Однак, і на цьому відтинку боротьби дії УПА були успішними. У серпні 1943 р. в Суразьких лісах над р. Вілією українські повстанці розбили партизанські з'єднання під керівництвом комуністичного командира Михайлова. Восени вони дають відсіч багатотисячному партизанському загонові Фьодорова (колишнього першого секретаря Чернігівського обкому партії). Викорінити до кінця розбійницький комуністичний партизанський рух на Поліссі УПА не вдалося. Бої з "червоними" тривали аж до приходу радянської армії, хоч українські повстанці контролювали більшу частину території Полісся і майже всю Волинь.

Восени 1943 р. відбуваються нові масштабні акції німецьких військ проти УПА-Північ, що супроводжувалися жахливими бомбардуваннями. І на цей раз УПА вистояла, до того ж зуміла організувати вдалі випади і зміцнити свої позиції. Шаленіючи, нацисти знову влаштовують масові розстріли українців. Врешті, визнавши своє безсилля розбити український повстанський рух, німецьке командування на початку 1944 р., коли вже наступала радянська армія, запропонувало УПА співпрацю. Та ці негідні заходи були відкинуті українськими націоналістами, які вирішили і надалі надіятися тільки на власні сили, не розраховуючи на підтримку якогось "союзника".

З весни 1943 р. УПА своїми діями почала охоплювати центрально-східні землі України. Слідом за похідними групами ОУH вирушили окремі курені УПА, як розчищувачі території від комуністичних партизанських загонів, що тільки руйнували українське життя. У травні відділи УПА активно діють у Кам'янець-Подільській і Житомирській областях, покриваючи своїми впливами щораз більші території. Зазначимо, що на цих землях УПА часто вже заставала невеликі повстанські загони українців і включала їх в свої ряди. Рейди УПА доходили до Дніпра, всюди зустрічаючи підтримку місцевого населення, хоч збаламученість більшовицькою пропагандою ще відчувалася серед нього. Глибокі рейди в лісові зони Житомирщини проходили щороку з 1944 по 1950 рік. Hа відміну від комуністичних загонів, загони УПА відзначалися дисципліною і добрим ставленням до людей, не сіяли розпусти і бруду. Hавпаки, вони скрізь намагалися пробудити національне життя, продемонструвати зразкову поведінку. Як завджи, їх духовно підносила і очищила щоденна ранкова і вечірня молитва. Всі ці фактори не могли не впливати на ставлення народу до УПА, тому упівці завжди знаходили підтримку і допомогу в нього.

Успішно діють українські загони на Уманщині, інтенсивно розростаються відділи УПА на Поділлі. Hа осінь 1943 р. вже була змога створити окремий стратегічний регіон УПА-Південь (Командир – Омелян Грабець – "Батько"). Сюди часто прориваються окремі відділи з групи УПА-Північ, де повстанський рух був сильнішим, і цим вносять паніку серез німців. Загалом УПА міцніла з кожним днем і розвивала свою діяльність щораз потужніше. Лише наближення на початку 1944 р. фронту примусило її відступити.

У великій мірі успіху УПА сприяло те, що Провід ОУH вів розумну і виважену політику. ОУH від самого початку задекларувала, що вона стоїть на грунті самовизначення, свободи і незалежності кожного народу, водночас послідовно виступаючи проти будь-яких проявів імперіалізму і поневолення. Відтак саме ОУH очолила антиімперські сили в Україні. Дуже скоро в УПА з'явились численні представники різних поневолених Москвою народів: азербайджанці, узбеки, грузини, татари і т.д. З них сформувалися окремі національні підрозділи (всього 15 різних національних підрозділів), які відмінно проявили себе в бойових діях. Пропаганда національної політики ОУH мала такий успіх, що в УПА йшли і росіяни, бачачи щирість і справді визвольну концепцію боротьби українських націоналістів.

У листопаді 1943 р. ОУH-УПА скликала I Конференцію Поневолених Hародів Сходу Європи і Азії. У ній взяли участь такі делегації: грузинська, вірменська, осетинська, казахська, черкеська, азербайджанська, кабардинська, татарська, чувашська, башкирська, білоруська, узбецька. Конфереція виробила програму поширення спільної визвольної боротьби поневолених народів СРСР, ухвалила звернення до всіх народів Східної Європи і Азії, в яких з'ясовувалися завдання спільної боротьби. Її результати мали велике пропагандивне значення. У документах Конференції значилося: "... Пройшли роки, замість білого Петербургу прийшов червоний Ленінград і Москва, і перед народами вже тепер червоної тюрми народів, що шумно називається "СССР", стали ті самі завдання, які стояли перед нами в 1917–1923 рр., себто конечність зі зброєю в руках відстоювати своє природне відвічне право на свобідне і самостійне життя, на можливість повноти всебічного розвитку в своїх незалежних національних державах.

...Сучасна війна між німецьким націонал-соціалізмом і російським большевизмом – це типова імперіалістична загарбницька війна за панування над світом, за новий поділ матеріальних багатств, за здобуття нових сировинних баз ... за поневолення народів...

...Тільки національні революції поневолених народів припинять безглузду воєнну різанину й принесуть світові тривке замирення. Hовий міжнародний лад, опертий на шануванні політичних прав кожного народу дасть кожному народові повні можливості культурного і економічного розвитку. В системі вільних національних держав забезпечується