Далі розвивали музичну культуру М.Литвиненко, С.Крушельницька, О.Петрова, М.Садовський та інши співаки, а також композитори М.Лисенко, М.Леонтович. Готувала акторські кадри музично-драматична школа, заснована М.Лисенком в 1904 у Києві.Талановитий живописець І.Труш організував у 1905 році у Львові першу всеукраїнську художню виставку. Особливий успіх на ній мало полотно «Геть із Запоріжжя», автором якого був племінник Т.Шевченка та учень І.Репіна Ф.Красицький.

В архітектурі почаатку ХХ століття в Україні поширився загальноєвропейський стиль модерн з характерними для нього природними декоративними формами. У Києві типовими спорудами є будинок з химерами архітектора В.Городецького, Державний банк, перший в Україні критий ринок на Бесарабській плащі.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Отже на початку ХХ століття в результаті подальшого економічного, політичного і культурного розвитку, революційних подій 1905-1907 років очевидною стала необхідність глибоких соціальних та економічних перетворень в Україні, народ продовжував боротися за своє національне самовизначення.

Традиційний устрій починав розвалюватися на всіх рівнях, і скрізь проступали ознаки пошуків нових шляхів. Особливо помітно це відбилося в чимдалі серйознішому зацікавленні інтелігенції ідеологією. На Україні на передній план виходять дві ідеологічні течії – націоналізм та соціалізм. Чим глибше коріння вони пускали, тим більшого значення набувало питання про взаємини між ними. Багато українських діячів починають усвідомлювати, що національних рух, позбавлений соціалістичного виміру, має невеликі шанси сягнути поза обмежені культурницьки рамки. Одночасно чимало українських соціалістів розуміють, що, ігноруючи національне питання, соціалізм на Україні лишатиметься суспільним рухом зі слабким корінням, рухом, котрий охоплює переважно неукраїнців.

В перші роки ХХ століття все ще існує велика різниця між українцями Російської імперії та іхніми західними співвітчизниками. В Києві все ще забороняється публікувати книжки українською мовою, у Львові ж існують українські наукові товариства, школи, масові організації та кооперативи, газети політичних партій, парламентські представництва. В Російській Україні національна інтелігенція все ще гуртується у невеликі, зосереджені в містах громади, в Галичині та на Буковині вона, спираючись на велику частину недавніх вихідців із селянського середовища, працює в тісному контакті з селянством у товариствах “Просвіта”, кооперативах, політичних партіях.

Хоч якого вражаючого поступу досягли українці Галичини та Буковини, його не слід перебільшувати. Попри всі свої зусилля західні українці в цілому все ще борсалися в трясовині злиднів; поширеним явищем є неписменність селян, а національна свідомість багатьох дуже низькою.

До того ж тривають гострі розходження між українофілами та русофілами.

Отже, початок ХХ століття характерізується економічною кризою і загостренням соціальних суперечностей, які стали причиною подальшої активізації суспільно-політичного і національно руху.

Л І Т Е Р А Т У Р А

Історія України / Керівник авт.Ю.Зайцев. Вид.2-ге зі змінами. //– Львів: Світ, 1998. – с 207 –212

Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України// - К.: Україна,1993 - с 108-109

Котляр В. Історія України. – К.:”Феміна”, 1995 с119-121

Крушинський В.Ю., Левенець Ю.А. Історія України.Події. Факти. Дати - К.:Зодіак-ЕКО, 1993 с 97-98, с 109-115

Субтельний О. Україна: історія/пер. з англ. Ю.Шевчука// -К.:Либідь,1992 с 231-241, с 271, с 294