Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





 

РЕФЕРАТ

З «Історії України»

На тему:

«Україна на початку 20-х років. Варшавська угода та її наслідки. Ризький мир.»

 

 

План.

Радянсько-польські відносини

Варшавська угода

Інтервенція польських військ

Наступ радянських військ на Варшаву

Ризький мир

Вступ

Але зусилля українців у боротьбі за власну державність, за відновлення територіальної цілісності своєї країни не були даремні. Рівень національної свідомості українського народу в 1917-1920 pp. значно виріс. Українці зро-били ще один крок на шляху свого перетворення на сучасну на-цію: декілька років поспіль вони мали власну державу. Ця обставина не могла минути безслідно. Досвід державотворен-ня 1917—1920 pp. міцно вкарбувався в їхню історичну пам'ять. Незважаючи на величезні втрати і страждання, які випали на долю цього народу, його прагнення до самозбереження як окремої національної спільноти не зникло. З цього прагнення ціл-ком природно народжувалося переконання, що нормальний розвиток неможливий без власного державного організму. Це було головною запорукою майбутнього відродження Української держави.

Радянсько-польська війна

Радянсько-польські відносини. Польська держава народилася восени 1918 р. Диктаторську владу «начальника держави» здобув Ю. Пілсудський. За умовами Версальського мирного договору Ні-меччина визнавала незалежність польських земель, що входили до складу дореволюційної Росії, а під час війни були окуповані кайзе-рівськими військами, і віддавала їй частину Верхньої Сілезії. В кор-дони Польської держави включалися також польські землі, що перебували у складі колишньої Австро-Угорщини.

Питання про східні кордони території, на якій Польща мала право запроваджувати свою адміністрацію, розглядалося на Па-ризькій мирній конференції вже після підписання Версальського миру.

8 грудня 1919 р. з'явилася «Декларація Верховної Ради союзних і об'єднаних держав з приводу тимчасового східного кордону Поль-щі». Лінія кордону накреслювалася від Гродно на Немирів, Брєст-Лнтовськ, на захід від Рави Руської, на схід від Перемишля до Кар-пат. Отже, за винятком частково полонізованих територій Підляш-шя, Посяння, Лемківщини і Холмщини, рекомендована Антантою лікія залишала Польщі землі, населені в основному поляками. Це ке влаштовувало польські правлячі кола, які мріяли відновити державу в кордонах Речі Посполитої XVIII ст., від Балтійського до Чорного морів. Вони претендували на всю Литву, Бєлорусь і Правобережну Україну.

У 1919 р. Пілсудський зайняв новну частину Бєлорусі і ук-раїнські землі по річки Збруч і Горинь. Уряд радянської Росії неод-норазово, але безуспішно звертався до польського уряду з пропози-ціями мирного врегулювання питання про кордон. Перешкодити просуванню польських військ .вій не міг, бо всі сили віддавалися боротьбі з арміями Колчака і Деннсіна.

Разом з тим Пілсудський не просувався надто далеко на схід, і не тільки тому, що не мав достатньої військової сили для ловно-масштабної війни з більшовицькою Росією. Починати війну пін вважав нерозумним з іншої причини: білогвардійська Росія була для Польщі таким же, якщо не серйознішим противником. У разі пе-ремоги білогвардійців Польщі довелося б обмежитися на сході етнографічним кордоном. У випадку перемоги більшовиків Антанта, цілком зрозуміло, не стала б відстоювати вигідний Росії етнографіч-ний кордон. На словах запевняючи Денікіна у підтримці, бо цього вимагали уряди Франції і Англії, польський уряд реально не допо-магав білогвардійцям- Пілсудський зосередив наявні у нього збройні сили в Галичині, щоб ліквідувати ЗУНР.

28 січня 1920 р. Раднарком Росії передав по радіо заяву про основи політики щодо Польщі, у якій запевняв польський уряд, що червоні війська не переступлять існуючої лінії Західного фронту. Це запевнення можна було зрозуміти так, що лінія фактичного роз-межування сил могла б стати основою при визначенні державного кордону в ході мирних переговорів. 6 березня X. Раковський від імені Раднаркому УСРР також запропонував польському урядові укласти мирний договір. Як у цій, так і в інших нотах Раковського не було згадки про те, Ідо УСРР претендує на західноукраїнські землі.

Адресовані Пілсудському мирні пропозиції з боку радянських республік не перешкодили більшовицькому центру здійснювати ін-тенсивну підготовку до можливої війни. 27 лютого 1920 р. Ленін за-пропонував Реввійськраді РСФРР спрямувати всю увагу на Західний фронт і перевести туди все, що можна, з Сибіру та Уралу. 11 березня він поставив завдання перед Кавказьким фронтом щодо «якнай-швидшого перекинення максимуму військ на Захфронт».

Коли окреслилася поразка денікінських військ і Червона армія позбавилася найсерйознішого противника, правлячі кола Польщі вдарили на сполох: збройний конфлікт з радянською Росією здався їм неминучим. США і Антанта дали згоду на термінову військову допомогу. Навесні 1920 р. збройні сили Польщі налічували ' 738 тис. чоловік, її армія стала однією з найбільших у Європі.

Варшавська угода. За дорученням С. Петлюри дипломатична місія УНР у Варшаві тривалий час вела переговори з -польським урядом про сформування спільного антибільшовицького фронту в Україні. Укладення союзу з колишнім ворогом Пілсудський обумовив надзвичайно жорстко. Бажаючи продовжити боротьбу за незалежну Україну, Петлюра прийняв ці умови.

21 квітня 1920 р. голова дипломатичної місії УНР А. Левицький і міністр закордонних справ Польщі Я. Домбський підписали загаль-ну і торговельно-еконошчпу конвенції (угоди). Польський уряд визнавав існування УНР в межах, які мали бути означені договора-ми з суміжними країнами. Кордон між Польщею та УНР встанов-лювався по лінії, яку війська Пілсудського вже зайняли. Таким чином, у межах Польщі залишалися Холмщина, Підляшшя, Посят:-ня і Лемківщина (з 1918 -p.), Західна Волинь і частина Полісся по .Збруч і Горинь (з травня 1919 р.) і вся Галичина (з липня 1919 p.). Разом з тим Польща відмовлялася від претензій щодо розширення своєї території до кордонів Речі Посполитої 1772 p., тобто до почат-ку її поділів сусідніми країнами, і визнавала ці землі за


Сторінки: 1 2 3 4