з історії України
на тему
"Україна під гнітом фашистів"
Зміст.
1. Економічний план фашистських загарбників щодо України.
Друга світова війна була жорстоким випробуванням для українського народу. Німецько-фашистські загарб-ники запровадили в Україні брутальний окупаційний режим. Ще донедавна у вітчизняній історіографії "новий порядок", запроваджений гітлерівцями в Україні, роз-глядався виключно через призму боротьби комуністич-ного підпілля і партизанських загонів з нацизмом. Це прирікало будь-якого дослідника на "напівправду", а ін-коли й на свідоме перекручення фактів з метою прихо-вування так званих "незручних" моментів в історії Дру-гої світової війни на теренах Східної Європи. Внаслідок процесу демократизації суспільства став можливим об'-єктивний розгляд такої неординарної історичної епохи, як радянсько-німецька війна 1941 - 1945 pp.
Ще задовго до початку Другої світової війни Україна входила в орбіту колоніальних планів кайзерівської Німеччини. Брестсь-кий мир 1918 р. став серйозним кроком на шляху практичної реалізації цих експансивних планів. І хоча поразка у Першій сві-товій війні позбавила Німеччину всіх її завоювань, думка про реванш, про світове панування ніколи не вмирала в реакційних колах у міжвоєнний період. Ця тенденція особливо посилюється з появою на німецькій політичній сцені Гітлера і фашистської партії. Для розробки зовнішньополітичної стратегії націонал-со-ціалізму 1934 p. з різницею у декілька місяців було створено зов-нішньополітичне бюро НСДАП під керівництвом Розенберга і бюро спеціального уповноваженого з питань роззброєння Ріббентропа.
Українська проблематика займала одне з перших місць у ро-боті цих установ. Розроблені співробітниками бюро Розенберга основні ідеї і підходи до вирішення "українського питання" пев-ний час мали значний, якщо не визначальний, вплив на офіцій-ний курс третього рейху щодо українських земель. Висунута ко-мандою Розенберга концепція "свідомого європеїзму" особливо акцентувала увагу на проблемах Східної Європи. Принципова ідея цієї концепції полягала в тому, щоб роздробити народи регі-ону за національними ознаками, нацькувати їх один на одного, а потім легко підкорити всю територію Східної Європи. Ось чому Розенберг з самого початку пропагував ідею утворення формаль-но самостійних, але фактично залежних від нацистського рейху держав в Україні та Кавказі, що могли бути створені для протидії ослабленій російській державі з центром у Москві. Ця концеп-ція, очевидно, відповідала поглядам Гітлера у даний період, адже, уявляючи модель майбутнього світового порядку, він наголошу-вав: "У центрі я поставлю Велику Німеччину... (Разом з нею) Австрія, Богемія і Моравія, польський Захід. Блок з сотні міль-йонів — неподільний, без жодної тріщини і без чужих націй... Далі — Східний союз: Польща, Балтійські держави, Угорщина, Балканські держави, Україна, Волгаланд, Грузія... Можливо, со-юз, але не рівноправних партнерів, звичайно, союз допоміжних народів, без армій, без власної політики, без власної економіки...
Початок війни проти Радянського Союзу означав, що німецькі плани щодо українських земель фактично вступили у вирішаль-ну фазу свого практичного здійснення. І ось саме на цьому етапі економічні інтереси третього рейху почали різко домінувати над політичними розрахунками. Про це свідчать документи. 21 черв-ня 1941 p. Гітлер писав у листі до Мусоліні: "Що стосується бо-ротьби на Сході, дуче, то вона, напевне, буде важкою. Проте я ні на секунду не сумніваюся у значному успіху. Передусім я споді-ваюся, що нам пощастить забезпечити на тривалий час на Укра-їні загальну продовольчу базу. Вона послужить для нас поста-чальником тих ресурсів, які, можливо, знадобляться нам у май-бутньому". Ще чіткіше домінування економічних інтересів над політичними міркуваннями простежується у матеріалах нара-ди Гітлера з керівниками рейху, що відбулася 16 липня 1941 p. У відповідь на пропозицію Розенберга дозволити в Україні пев-ний культурний розвиток, деякий потягло незалежності, відкри-ти у Києві університет, Герінг різко відповів: "...ми повинні спо-чатку думати, як забезпечити себе продовольством, а до всього іншого справа дійде набагато пізніше".
Те, що опонентом Розенберга став Герінг, — не випадковий збіг обставин, адже саме Герінг відповідав за виконання еконо-мічної частини плану "Барбаросса", для реалізації якої було ство-рено економічний штаб особливого призначення "Ольденбург", чи "Економічний штаб Ост". За декілька днів до війни штаб "Ольденбург" завершив розробку директив щодо керівництва еконо-мікою на території СРСР після його завоювання — так звану "Зелену папку" Герінга. Центральна ідея директив сформульова-на досить відверто: "Першим завданням є якнайшвидше здійс-нення повного продовольчого постачання німецьких військ за рахунок окупованих областей". Безумовно, що одним із голов-них об'єктів пограбування була Україна. Про це відверто гово-рив Герінг, виступаючи у Берліні: "Ми зайняли найродючіші землі України. Там, на Україні, є все: яйця, масло, пшениця, сало і в такій кількості, яку важко собі уявити. Ми маємо зрозуміти, що все це відтепер і навіки — наше, німецьке". "Зелена папка Герін-га — це, так би мовити, тактичний план економічного грабунку на окупованих територіях, розрахований, головним чином, на період війни, але ще в січні 1940 р. за наказом Гімлера було роз-почато роботу над довгостроковим, стратегічним "Генеральним планом Ост". Цей проект мав на меті дати рекомендації щодо вирішення проблем германізації та колонізації районів Сходу на довгочасну перспективу. Він складався з програми-мінімум, роз-рахованої на період війни, та програми-максимум — на повоєн-ний час. Програма-мінімум мала на меті максимальне викорис-тання для успішного ведення війни економічних та трудових ре-сурсів завойованих на Сході територій, насамперед продовольст-ва України та нафти Кавказу. Знищенню підлягали радянські ке-рівні політичні кадри, комуністи, євреї, цигани. Населення, що лояльно ставилося до нацистського режиму, могло існувати, пра-цюючи на завойовників.
Програма-максимум забезпечувала домінування німецької на-ції на окупованих територіях. Для цього планувалося:
