фізичне знищення слов'янських народів; часткове онімечення "нордичних груп населення", що є у складі СРСР; підрив біологічної сили слов'янських народів ("Метою німецької політики щодо на-селення російської території, — писав у своїх зауваженнях до "плану Ост" доктор Ветцель, — є доведення народжуваності ро-сіян до значно нижчого рівня, ніж у німців... Поки ми зацікавле-ні в тому, щоб збільшити чисельність українського населення на противагу росіянам. Проте це не повинно призвести до того, що місце росіян займуть з часом українці"); масові депортації насе-лення (планом передбачалося переселення 65% українців із За-хідної України до Сибіру); переселення німців на окуповані зем-лі і створення системи озброєних селянських поселень колоніс-тів, безпосередньо підпорядкованих СС. Цілком очевидно, що "Генеральний план Ост" створювався для того, щоб в інтересах завойовників послідовно, планово, поетапно провести знищен-ня, депортацію, перетасовку мільйонів людей.
Отже, на початку війни проти СРСР у німецьких планах що-до України відбулося не просто зміщення акцентів з політичних на економічні, а фактично трансформувалася сама модель май-бутнього розвитку українських земель. Якщо у довоєнний період планувалося утворення бодай маріонеткової держави — "Вели-кої України", то вже на початку агресії проти Радянського Сою-зу українські землі розглядалися як бездержавний сировинний придаток, джерело продовольства і робочої сили, з перспекти-вою після знищення значної частини населення, онімечення та колонізації. Ця трансформація не випадкова, вона пояснюється гранично утилітарним, прагматичним підходом німецьких політиків до долі українських земель. Саме тому в планах фашистів у довоєнний період ці землі — козир у дипломатичній грі; у воєн-ний — матеріальна база і зручний плацдарм для ведення бойових дій; у повоєнний — одне з кращих місць для розгортання німець-кої колонізації.
2. Терор і масові знищення мирного населення. Депортація до Німеччини.
Рейхскомісаріат "Україна" очолив Еріх Кох, якого у третьо-му рейху називали "другим Сталіном". Для управління було ство-рено величезний адміністративний апарат. Центром рейхскомісаріату стало м. Рівне. Фашистський окупаційний режим в Укра-їні мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольс-твом, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашист-ської воєнної машини; вивільнити від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на робо-ту до Німеччини "лебенсрауму" ("життєвого простору") для арій-ської раси; сприяти колонізації значної частини окупованих зе-мель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями (ос-таннє завдання планувалося здійснити протягом 30-ти повоєн-них років, але фашисти почали його реалізовувати вже під час війни).
Пограбування України здійснювалося з німецькою грунтов-ністю і педантичністю. Була створена система грабіжницьких за-готівельних органів. Найбільшим було "Центральне торгове то-вариство Сходу", яке мало 30 комерційних відділів з 200 філіала-ми на місцях. Завданнями "Товариства" були облік, вилучення і переробка усієї сільськогосподарської продукції на окупованій території. У його операціях брало участь 250 німецьких сільськогосподарських фірм. Від початку окупації до березня 1944 р тільки завдяки "зусиллям" "Товариства" з України було вивезено 9,2 млн. тонн зерна, 622 тис. тонн м'яса та мільйони тонн інших продуктів, для перевезення яких було задіяно 1418 тис. вагонів.
Поразка під Москвою змусила Гітлера провести тотальну мо-білізацію у Німеччині, що зумовило гострий дефіцит робочої си-ли у господарчому секторі третього рейху. Саме тому в цей час розпочинається широкомасштабне використання примусової пра-ці населення окупованих країн. З 2,8 млн. молодих людей, виве-зених із Радянського Союзу до Німеччини, 2,4 млн. були вихід-цями з України.
Характерною рисою "нового порядку", який вводився гітле-рівцями на окупованих територіях, був нестримний кривавий те-рор. У жовтні 1941 р. Україна спізнала свою першу Хатинь: село Обухівку було спалено, а все населення розстріляне. За час оку-пації подібні варварські акції фашистами були проведені у 250 населених пунктах республіки.
Фашисти діяли без огляду на будь-які норми моралі. Жерт-вами масових розстрілів у Києві стали 195 тис. осіб, у Рівному — 99 тис., сотні тисяч мирних громадян було знищено у Вінниці, Харкові, Житомирі, Полтаві та інших містах України. Поступово гітлерівський терор все більше набуває рис систематичності — з німецькою педантичністю здійснюються каральні акції, створю-ються гетто і концентраційні табори. 7 грудня 1941 р. побачив світ підписаний Гітлером декрет, відомий під назвою "Ніч і тумай". Його суть полягала у тому, що кожен, хто буде чинити опір фашизму, має безслідно зникнути: його або страчували, або від-правляли до концентраційного табору однієї з окупованих країн. У самій Україні було створено 50 гетто і понад 180 великих кон-центраційних таборів. "Фабрики смерті" діяли у Києві, Львові, Дніпропетровську, Кіровограді та інших містах.
Під час окупації населення України скоротилося на 13,6 млн. осіб (за іншими даними на 14,5 млн.). Жорстокий терор проти мирного населення України мав на меті не тільки "швидке уми-ротворення", тобто придушення будь-якого опору окупаційними військами. Він став кривавим інструментом виконання головно-го завдання "Генерального плану "Ост" — обезлюднення схід-них територій для подальшого переселення сюди німецьких ко-лоністів.
Перші кроки германізації шляхом колонізації земель Украї-ни були здійснені 1942 р. У цей час у 486 українських селах про-живало 45 тис. німецьких колоністів. У липні 1942 p. Гітлер пере-носить свій генеральний штаб із Растенбурга (Східна Пруссія) в околиці Вінниці. У зв'язку з цим у грудні 1942 p. після виселення місцевого населення на території у 500 км2, що охоплювала час-тину Вінницької та Житомирської областей, було створено "ні-мецьку переселенську округу Хегевальд", у якій проживало 9 тис. осіб. Це був своєрідний зародок, "вістря проникнення" колоні-заційного потоку, що могутньою хвилею мав поширитися на знач-ну територію України, і лише перелом у ході війни поклав край експансивним зазіханням фашистів.
Отже, у практиці
