Складовою частиною руху опору в тилу фашистів після нев-далої спроби ЗО червня 1941 p. проголосити у Львові відновлення самостійної Української держави стали дії певної частини Орга-нізації українських націоналістів (ОУН) та Української повстан-ської армії (УПА).

3 початком бойових дій Німеччини проти СРСР ОУН-Б пе-рейшла до рішучих акцій. ЗО червня 1941 р. у щойно захопленому німцями Львові, спираючись на "Нахтігаль" та збройні групи бо-йовиків, бандерівці провели у будинку "Просвіти" Українські на-ціональні збори, які ухвалили Акт про відновлення Української Держави. Було обрано Українське державне правління на чолі із соратником Бандери — Я. Стецьком.

У роки Другої світової війни основною стратегічною метою формувань ОУН—УПА було відновлення української дер-жавності. Потрапивши у вир радянсько-німецького протистоян-ня, вона активно намагалася відіграти роль "третьої сили", що представляє та обстоює інтереси українського народу. Така по-зиція зумовила боротьбу одразу на три фронти — проти німець-ких окупантів, радянських партизанів та польських формувань Армії Крайової. Оскільки УПА, на відміну від Руху Опору в Євро-пі, не підтримувала жодна з держав, вона змушена була дотриму-ватися своєрідної тактичної лінії, в основі якої лежали збережен-ня і зміцнення власних сил, намагання поширити свій контроль на якомога більшу частину українських земель, вичікування слуш-ного моменту для вирішального удару.

Використана література