Реферат - Україна - Правітчина індоєвропейців
20

всієї величезної держави" (28). Що в неосяжній Київській Русі, "хоч у XII - XIII ст. виникли і розвивались діалекти феодальної пори, давньоруська мова на той час ще не розпалася, давньоруська народність продовжувала існувати" (29). Що український народ зародився завдяки монголам (які навіть гарнізонів не позалишали в нас) і почав формуватися вже під литовцями, а завершив цей процес під поляками та росіянами. Що: "Аж до XIV ст. (до часу Куликовської битви) утримувалась єдність давньоруської народності, яка продовжувала усвідомлювати себе єдиним цілим" (ЗО). Кінець кінцем, що подибуються ще могікани - "апологети історико-культурної своєрідності Південної Русі, її несхожості з іншими частинами Давньоруської держави "(ЗІ). Це все - з розділу "Давньоруська народність - спільна етнічна основа російського, українського і білоруського народів" у капітальній праці академічних учених "Українська народність" (підп. до друку 26 листопада 1990 р.). Це все продубльовано в статті "Чи існувала давньоруська народність?", підписаній до друку 20 грудня 1991 р. - вже після референдуму, на якому "аполоогетом історико-культурної своєрідності Південної Русі" виявився сам україноруський народ. Кому не відоме узагальнення М. Гру шевського про те, що в руські часи ніякого "общерусского" язика не існувало! А П.Толочко ничтоже сумняшеся видає тоді ж (1991) перший труд (32) цього автора полярно протилежної теорії і передмовляє (1992) дві праці ще одного свого непримиренного опонента - В.Петрова (33). Що це, стара хвороба всезахопного монополізму чи елементарне заробітчанство в епоху ринку? Або десниця не відає, що творить шуйця? Кінець кінцем, ніхто не заперечив гегелівський закон заперечення заперечення. Читаймо й розгадуймо П.Толочка: "На думку вченого, історичний процес не завжди є простим розвитком, чи то незмінним, завжди тотожним собі біологічним відновленням поколінь. "Коли ми кажемо, що ми є автохтонами, що ми живемо на ній не від VI ст. по Різдві, а ще ... від III тис. перед Різдвом, ми повинні... зважити, що між нами і людністю неолітичної України лежить кілька перейдених нашими предками епох, кілька етапів етнічних деформацій... Наша автохтонність ... не була плодом і наслідком лише самої біологічної зміни й біологічного відтворення поколінь, що в русі часу, протягом тисячоліть, полідовно заступали одне одне. В грозах і бурях знищень, в бурхливих змінах і зламах творився український народ, що став таким, яким ми його знаємо нині" (с. 25-26). Поданий текст не тільки вичерпно характеризує дослідницьке кредо стосовно етноенезу самого В.П.Петрова, але, по суті, становить методологічну основу новітніх етногенетичних пошуків" (34). То академік перестав боротися проти "апологетів" саме цих "новітніх" студій, яким уже понад 130 років? Нагадаю, що фундатор нашої індоєвропеїстики однозначно вважав русів- русинів-русичів українцями, а "Слово..." - першою українською думою. Апологетом самобутності т. зв. Південної Русі був і російський учений О.Пипін. Він твердив про етнографічну різність киян, полочан і новгородців (35). А ця етнографічна своєрідність зумовлена попередніми історичними процесами. Терміном Русь (з 852 р. "нача прозиватися земля Руская" (36) згодом її вуалювали. Хіба ж неасимільовані "чюд, вес, меря, мурома, черемиса, ям, мордва, печера, литва, зимігола, коре, нерома, лив" (37) складали т. зв. давньоруську народність? Про який моноліт мова? Та, приміром, литовці були і є осібним етносом ще з часів неолітичних, коли "лито-слов'янська" (38) спільність розпалася. Заплутав Толочко наукову громадськість невизначеністю своєї позиції щодо українського етногенезу. Якби ж це пішло на користь апологетам індоєвропеїстики... А тим самим часом американка М .Гімбутас випускає своєрідну археологічну дилогію - "Цивілізація богинь" та "Мова богинь" (39). Одразу ж треба зазначити, що Трипільська культура в неї - десь на окраїні індоєвропейського світу. Того ж, приміром, знаного нею особисто М.Чмихова ніде немає серед численних посилань. Уманщина - це чомусь Західна Україна. На одній із принципових схем відсутній ... Дніпро. Проте американка наводить багато фактів, не або мало відомих нашому освіченому загалові. Вражає, зокрема, схема, зроблена за космічним знімком. Києво-Трипільський регіон був густонаселеним. Навіть якщо зважити на різночасовість поселень, число городищ не поступається перед часами Руської держави. Були вже й протоміста, коли не справжні городи. Наприклад, на території Майданецького чи Таліянок. Площа таких гігантів перевищувала 400 гектарів. Число хат - понад 1000. За розрахунками М.Шмаглія (40), в трипільських протомістах мешкало 10 і навіть більше тисяч чоловік. А населення попередника Майданецького сягало майже 25 тисяч. Може, "наші" з Заходу нам допоможуть? Модний нині О.Субтельний, з одного боку, погоджується з теорією самобутності від доби києвотрипільців: " Слов' яни виникли з автохтонного індоєвропейського населення Східної Європи" (41). А з другого? Не розумію; " Намагаючись установити якомога найдавніший родовід слов'янського населення України, радянські вчені обстоюють думку, що східні слов'яни (чи їхні прямі предки - анти) були корінним населенням регіону. Західні ж спеціалісти, вказуючи на брак доказів цієї теорії, сходяться на думці, що східні слов'яни переселилися сюди свого часу" (42). Які радянські? М.Брайчевський чи Я.Дашкевич? Які західні? Агент чехословацького КГБ П.Магочій, що очолює українську кафедру в Торонто? Далі Субтельний приголомшує: "Нещодавно американський учений Омелян Пріцак висловив думку, що питання про етнічне походження Русі є несуттєвим. На його погляд, Русь була спочатку поліетнічним і багатомовним торговим союзом, що з метою встановити контроль над торговельними шляхами між Балтійським та Середземним морями і утворив політичну єдність під назвою Київська Русь" (43). Для американців, може, й несуттєвий їхній етногенез

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7