Реферат - Україна - Правітчина індоєвропейців
20

на кістках мільйонів корінних мешканців континенту. Для нас, затурканих такими ж старшими братами, наше походження - одна з передумов пробудження від летаргійного сну. Далі: хіба Елада не була поліетнічним і багатомовним торговим союзом? Чи Рим? Головне ж не в цьому. Субтельний посоромився розкрити українському читачеві істинну сутність історіософії свого вчителя. Це зробив голова Центру культури тюркських народів України Р.Масаутов: "Відомий український історик Омелян Пріцак на моє запитання, хто такі українці, не задумуючись, відповів - стародавні тюрки, які розмовляють слов'янською мовою" (44). Каюсь: не можу, грішний, утриматися, щоб не перефразувати Шевченка: Пріцак скаже: "Ви моголи!" "Моголи! моголи!" Золотого Тамерлана Онучата голі. Пріцак скаже:"...!" Славних прадідів великих Правнуки погані. У часописі Верховної Ради України "Віче" О.Пріцак публікує про нашу міфічну хозарність зовсім бездоказові матеріали. Це передусім фрагменти "Історії хазар" А.Кримського. У передмові американського учня знаменитого сходознавця-поліглота - аж нуль аргументів. А загальний заголовок убиває наповал: "Хозарська держава - попередниця Київської Русі" (45). Уявляєте: Британська імперія - попередниця Республіки Індія? Або: Арабський халіфат - попередник Ірану? Чи: Іспанія - попередниця Нідерландів? У того ж Субтельного читаємо, що наприкінці VIII ст. "у зносини зі східними слов'янами ввійшли тюркські племена хозарів, котрі заснували унікальну торговельну імперію в пониззі Волги та на Каспійському узбережжі й пізніше прийняли іудаїзм. Деякі слов'яни, зокрема сіверці, вятичі та поляни, змушені були сплачувати хозарам данину" (46). Мало хто кому платив данину! Де-факто навіть учень Пріцака не визнає теорію української хозарності. Але ж і Пріцаків учитель у статті "Тюрки та їх мови" писав, що українська кров значною мірою вливалася в кримськотатарську. Сам потомок кримського татарина, академік Кримський не міг би не усвідомлювати біологічної тавтології, якби українці були тюрками. Що, наприклад, принципово змінюється від влиття азербайджанської крові в турецьку, тобто тюркської в тюркську? Кінець кінцем, треба розібратися, хто такі тюрки. Зокрема, таджики - це нащадки арабів і тюрків. За мусульманською вірою вони близькі туркам. За мовою фарсі (персидською) - іранцям. За системою письма - арабам. Останні, до речі, семіти, які ворогують із семітами Ізраїлю. Новий альманах "Хроніка - 2000" почав друкувати "Походження Русі" О.Пріцака. Віддаючи належне рівню альманаху, самому наміру ознайомити українського читача з цим капітальним твором, водночас не можу зрозуміти тотального захвату преси. "Педагогічні роздуми" Українського радіо, "Независимость", львівський "Европеец"... Останній пише: "Давно я перестал надеяться на выход журнала "Хроніка 2000". А тут сразу - О.Прицак "Походження Русі". Об этой публикации надо сказать больше. Безусловно, само название нашего читателя сейчас весьма испугает. Столько уже бредятины с подобными названиями было опубликовано в рамках имитации национального возрождения! Писали уже все, кажется, кто сумел совместить отсутствие совести с нехваткой лени. Само собой, процесс кретинизации народа Украины, особо тут отличился пан П.Че-мерис, так сразу не прекратится, а некоторые издания - "Індо-Європа", "Атлантида - Україна", будут иметь свою экологическую нишу и на более цивилизованной стадии развития вместе с порнухой, между прочим, читатель у них уже сегодня тот же самый. Но до чего ж приятно взять в руки журнал "Хроніка 2000" и почитать пана Прицака, отдых от идиотизма чудесно влияет на весь организм. Если бы не проверил на себе - вам бы не советовал. Добавлю также, давно я слыхал о пане Прицаке, чаще всего в сочетании со словом "Гарвард" - а тут оказывается, что биография пана профессора поинтереснее, более насыщена приключениями, чем романы Дюма" (47). Дивно, чому оглядач, у свої 40, ні в чому навіть не засумнівався. "Моголи! моголи!" Вчитайтеся хоча б у таку фразу: "Протягом середньовіччя міста й держави степів Євразії, так са мо, як і Балтійського регіону, були засновані не місцевим населенням, а іноземними міжнародними купцями" (48). Пригадую, що на IX Міжнародному конгресі словістів у Києві (1982) бельгійський професор Ж.Бланкоф довів: нормани приходили винятково на території, де вже були державні структури і розвинені міста. Пишучи ж про торговельні поселення вікінгів і варягів, Пріцак навіть не задумується, чому вони називалися "германською vik" (49), - це пояснив ще М.Красуський фахівці знають, що теорія О.Пріцака була буквально розгромлена в Україні. Але ж - радянськими вченими. Хоч на цій підставі можна ігнорувати і Грушевського, і Кримського, не кажучи про менші авторитети. Власне, дехто, реанімувавши ярлик "драгоманівщина", так і чинить. У зв'язку з цим варто розповісти про один науковий факт І конгресу Міжнародної асоціації українознавців. У секції барокко доповідач із діаспори в зверхній манері повідав присутнім про нижчевартісність тутешніх студій. Бо там домінує методологія компаративізму... Безперечно, загальщину про марксистсько-ленінську базу писали й історики культури, але ж зрозуміло: українська поезія XV - XVIII ст. - це зовсім інша сфера. Тому вічний кандидат філологічних наук В.Яременко розпочав свою наукову доповідь зі звернення до західних докторів, дехто з яких годиться йому в учні: - Я дуже ціную компаративізм. Але, гадаюю, на підставі порівняння яйця страуса і яйця курки не можна твердити, ніби наша вишня гірша за баобаб. Тож вислухайте факти, які єсть річ уперта... По завершенні доповіді навколо Яременка зчинилася суєта: мовляв, це ж міжнародний скандал. Та наступного дня компаративісти з діаспори змушені були визнати його правоту. Моральну і суто наукову. Що ж до історико-етнологічного компаративізму О.Пріцака, то повинен знову звернутися до праць П.Толочка.

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7