Реферат на тему:
Україна в період післявоєнної відбудови народного господарства
(1945-1953)
Повоєнна Україна у багатьох важливих відношенях виявилася дуже відміною від тієї, якою була раніше.Значно розширились кордони, зросла політична й економічна вага в СРСР,докорінно змінився склад населення і що найважливіше вперше за багато століть всі українці опинилися в межах однієї держави.До цих змін прагнули пристосуватися як українське суспільство, так і радянський режим,отож, кроки,спрямовані на це пристосування, становлять головну тему повоєнної історії України.Величезних збитків від воєних дій та окупацій було завдано господарству республіки-крім пограбованих і виведених з ладу тисяч промислових підприємств, було вщент розорено сільське господарство. Руйнувань та занепадів зазнали міста і села України.У містах люди змушені були жити у землянках, підвалах зруйнованих будинках тощо. Перетворено на руїни багато лікарень і шкіл, палаців культур і вузів.Люди немали необхідної їжі, одягу, взуття, білизни.Здавалось за таких умов відродження господарства- справа багатьох десятиліть, протягом яких СРСР втратить статус великої держави.Але народ був сповнений рішучості якнайшвидше відродити країну. Насамперед люди ждали відміни колгоспної системи в її кріпосницько-сталінському варіанті.Ще до завершення німецько-радянської війни розпочалося переведення економіки на виробництво мирної продукції.Значно скорочувалася асигнування на оборонну промисловість.Вони спрямовувалися здебільшого на випуск мирної продукції, на відповідне переобладнання промислових підприємств.Цілі галузі промисловості, що випускали озброєння та боєприпаси перейшли на виробництво верстатів,сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив.Коштів які змогла виділити держава за тих скрутних часів не вистачало.Певне значення у звязку з цим мало матеріально-технічне співробітництво республіки з іншими регіонами країни. Насамперед відбудували паливно-енергетичну базу, залізничний транспорт, машинобудування.На кінець1946р.переведення економіки на випуск мирної продукції в основному були завершанні. На Україні промислове виробництво у 1945 складало лише 26% рівня1940р. І слід було чекати, що влада почне відбудовувати своє господарство із складань нового четвертого п'ятирічного плану(1946-1950).І знову цей план будувався на характерній особливості тоталітарної системи : можливості розпоряжатися ресурсами без огляду на бажання й потреби людей.Звідси і його проголомшуючі вимоги:він закликав відбудувати розорені регіони,підняти промисловість та сільське господарство на довоєнний період і навіть перевершити його, і все це менш ніж за 5 років. Сталін запропонував ряд грандіозних проектів "перетворення природи" які передбачали будівництво на Україні величезної греблі на Дніпрі, створення у Степу великих лісосмуг для боротьби з засухами.Ішлося на людські жертви оскільки план вимагав підвищення продуктивності праці на 36%.
ВІДБУДОВА ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ЕКОНОМІКИ.
Зусилля спрямовані на відбудову важкої промисловості, що поглинули 85 % капіталовкладень, принесли дивовижні успіхи.По 1950р. промислове виробництв на Україні на 15%перевищило рівень1940р. На західній Україні де важкої промисловості майже не було,прогрес відчувався особливо вражаючи до1950р промислове вироництво зросло на250%.У 1950Україна знову стала однією з провідних індустріальних країн Європи. Вона виплавляла більше сталі на душу населення ніж Великобританія, Західна Німечинна, та Франція,а за видобутком вугілля майже дорівнювала Зах.Німечинні.Однак хоч українська промисловість порівняно з довоєним періодом стала навіть потужнішою її частка у загальнопромисловому виробництві Радянського Союза впала, оскільки нові індустріальні центри, що виникають за Уралом, розвивалися ще швидшими темпами. Зростання промисловості проте не привело до підвищення життєвого рівня. Традиційно для радянського режиму нехтування випуском товарів споживання дійшло до крайнощів:купити пару взуття, зубну щітку чи навіть буханку хліба було проблемою. На 1950 легка промисловість досягла 80%довоєного рівня.Купувати продукти споживання стало ще складніше внаслідок грошової реформи 1947р що девальвувала карбованець і призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми.Але ніде невдачі відбудови не виявилися з такою очевивидністю, як у сільському господарстві цій хронічно хворій галузі радянської економіки.З кінця 1940 років у державних установах запроваджено по суті цілодовий режим праці.Зроблено це було на догоду Сталіну, який, страждаючи від безсоння, тішив себе нічними телефонними дзвінками до підлеглих.Відбудова промисловості була неможливою без широкого розгортання житлового будівництва.Мільони робітників, селян і службовців залишалися без житла.У роки повоєнної п'ятирічки з руїн та попелу піднялися спалені міста, робітничі селища,села України. Протягом 1946-1950рр. в Україні збудовано житла загальною площею 46млн м.кв.Одночасно здійснювалися відбудова водогонів, налагоджувалася робота міського транспорту, в тому числі електричного, комунальних служб.Мільйони сімей продовжували житии в бараках та комунальних квартирах.
ТРУДНОЩІ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ.
Сільське господарство залишалося у важкому стані.бракувало не тільки придатних для роботи тракторів, комбайнів, автомашин, а й навіть найпростіших землеробських знарядь, тягла.У плуг доводилося впрягати корів, а подекуди впрягалися й самі жінки-колгоспниці як основна сила землеробства. Багато земель за часи війни були занедбані. Тим часом з партійними директивами необхідно було всіляко дбати розширення посівних площ. Зменшувалося поголів’я худоби у тваринництві, гостро бракувало кваліфікації кадрів. Жителі сіл були позбавлені свободи пересування, оскільки не мали паспортів. Заробітня плата булла незначною.За таких умов виснажлива праця колгоспників уже не забезпечувала зростання виробництва сільськопродуктів. Навпаки сіське господарство стало в своїй основі руйнуватися.Це стало наслідком деградації селянства, посилень пияцтва, масову втечу жителів села до міст під різними приводами.Хоча на кінець 1945р. посівні площі дещо розширились,Україна продала державі зерна на 40%менше ніж до війни.Та це неперешкодило державі продавати зерно за кордон.А, що до селян то у1946р.на трудодень український колгоспник одержував у середньому близько 1кг зерна, у 1950р.-1,2кг, у 1951р.-1,6кг.Окрім хліба селянам видавали на трудодні гроші, відповідно-1,0;1,2;1,6 крб. Основним засобом існуваня селянства залишалися підсобні господарства,але умови для їхнього розвитку були несприятливими.Сільськогосподарський податок нещадно душив селянство. Вирощувати городину, мати сади,виноградники, тримати птицю, худобу було