державного і громадського майна».У відповідності з ними крадіжка колгоспного, державного майна, в тому числі зрізування та збирання голодними людьми колосків, передбачала ув’язнення від 7 до 10 років з конфіскацією майна.На вересень 1947р. в суди направлено понад 10тис. Таких справ. І лише тоді, коли голод почав загрожувати масовим вимиранням селянства, керівництву УРСР вдалося нарешті вжити конкретних заходів.Неодноразово до вождя всіх народів з листами й доповідними записками про стан справ в Україні тодішній перший секретар ЦК КП(б)У М.Хрущов.Це викликало роздратування диктатора, який в одній із телеграм назвав керівника комуністів України “сумнівним типом”. Саме в цей час центр нарешті вирішив надати продовольчу допомогу селянству України.Село вступило у посівну кампанію, але без допомоги держави засіяти поля тобто закласти основу врожаю1947р. було просто неможливо.Колгоспники одержали 60тис.т зерна, що хоча й запізно, все ж таки дозволило підтримати і врятувати від смерті3,4млн селян,які брали участь у весняних польових роботах.Урожай1947р. був добрий, і голод припинився.
РЕПРЕСІЇ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1940-1950х РОКІВ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.
Відбудовні процеси гальмувалися цілком природною реакцією населення на репресії. Нині достовірно відомо,що негласною підставою для переселення була боротьба з українським підпіллям УПА на теренах Холмщини, Лемківщини з одного боку,та польським підпіллям Армією Крайового на теренах Західної України з другого. Роздмухувалась братовбивча громадська війна, втягувався в її кривавий вир усе ширший прошарок людей.За офіційними (вочевидь значно применшиними) даними понад 200тис.жителів західних областей було департовано.Національний склад населення західноукраїнських земель змінювався також в результаті радянської кадрової політики. Вчителів із східних областей України до сіл західної місцевості було направлено майже 44тис.чоловік.Автор книги “Україна в руїні” наводив дані, взяті з польських офіційних джерел на теренах Західної Галичини Польща перебрала 1062000 населення українського роду. З них 700000 вивезено до УРСР, 362000 залишилось у Польщі,24000 українців пише автор виїхали на Україну добровільно, решта вивезені примусово. Проте ряд джерел наводить інші дані, згідно їх даними з Польщі на Україну прибуло 482000тис, а ще інші джерела понад 362000тис.чол.За різними даними сьогодні в Польщі живе від 300-600тис. українців і осіб українського походження. Наступний етап переселення був зв’язаний з колективізацією. Він вже таїв у собі жорстокіші заходи як політичного так і економічного характеру, переселення проходило примусово, що не могло не викликати опору селянства. У доповіді ДПУ СРСР по переселенню куркульства відзначалося, що на основі директиви уряду і наказу від 2 лютого 1930 року була намічена чисельність груп для переселення в різні райони країни. Вказувалося також, що визначені для прийняття переселенців регіони не були до цього підготовлені.Тому 4 лютого кількість куркулів і членів їх сімей, намічених до переселення, було скорочено. З Української РСР до Північного краю було вислано 19 658 чоловік, на Урал -32 127, до Західного Сибіру-6 556, Східного Сибіру-6 056, Якутії-97, Далекосхідного краю-323 чоловіки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Авторитарність замість пакту про минуле-заради майбутнього к.1989.с151-155.
автор Жуковський.А., Субтецький.О
Історія України автор Коваль.М.В.,Кольчицький.С.В
Історія України : курс лекцій c.355-367 автор Курносов.Ю.О‘’
Депортовані чи репресовані?’’ Івано-Франківськ 1994р.‘’
Сталінщина й доля західноукраїнської їнтелігенції '' автор Рубльов.О.С‘’
За повідомленнями НКВС СРСР, були репресовані’’автор Буган.М.Ф