Реферат - УПА та збройні формування ОУН у другій світовій війни
28

армії". Закон передбачав смертну кару для тих, хто чинитиме грабунки цивільного населення, незалежно від його національності4. Отже, політичні принципи, моральні засади упівців не могли не викликати симпатії у жителів сіл та містечок, поблизу яких вони базувалися й діяли. Восени 1942 р. німці пішли на вимушений контакт з повстанцями: штурмбанфюрер СС доктор Пютц 23-24 листопада вів переговори з Т. Бульбою-Боровцем на предмет співробітництва у справі "умиротворення" Полісся. На висунуті контр-вимоги - самостійність України та звільнення українських політичних в'язнів - есесівський емісар ухильно відповів, що майбутня державно-політична структура буде визначена фюрером, а характер прийнятих рішень залежатиме від поведінки самих українців. Щодо політв'язнів д-р Пютц заявив, що ніхто не може гарантувати амністування, оскільки відсутні відповідні гарантії їх неучасті в антинімецькій діяльності. У листі до д-ра Пютца 8 грудня 1942 р. Боровець викладає свою позицію так: "Я бачу, що за теперішніх німецько-українських політичних взаємовідносин про звільнення українських політв'язнів не може бути й мови. Тому моя спільна з вами праця неможлива... Наше нелегальне становище не означає, що ми знаходимось у боротьбі проти Німеччини. Це лише самозахист. Ми розглядаємо Німеччину як тимчасового окупанта, але не як ворога. Якщо Німеччина виключила нас від участі в цій війні як діючу особу, то ми вирішили залишатися до кінця війни нейтральними спостерігачами. Ми дотримуємось, само собою розуміється, політики: вам не допомагати, але і не шкодити. Ми не змінимо нашої позиції, якщо і німецькі власті також оцінять ненормальну обстановку, яка виникла із-за політики. Якщо ж німецькі власті й надалі будуть ще активніше виступати проти українського населення, тоді ми змушені будемо перетворити наш нейтралітет в антинімецьку боротьбу"5. Роздратований позицією лідера УПА, доктор Пютц рекомендував пропагувати серед населення антиупівські настрої, проголосивши Бульбу-Боровця "безвільним інструментом анонімних підбурювань". З метою ізоляції вожака повстанців у його ж таборі, пропонувалося посилити примусові заходи щодо населення: каральні експедиції, евакуації і т.п., а також агентурну підривну роботу. Однак серйозна небезпека чигала на головнокомандуючого УПА не лише з боку гітлерівців, але й з боку провідників ОУН (СД), тобто бандерівської. 22 лютого 1943 р. уповноважений проводу ОУН(СД-самостійників-державників) О.Бусел повідомив командування УПА про підтримку партизанських дій і передав пропозицію сісти за стіл переговорів. Тут слід здійснити короткий екскурс в історію національного підпілля в Західній Україні, який виправдовується необхідністю нагадати про існування ще трьох збройних формацій окрім УПА Бульби-Боровця. Одна з них - Фронт Української Революції (ФУР) - з'явилася влітку 1942 р. на Кременеччині (Волинь). Очолював ФУР Тихін Басюк (справжнє прізвище - Яворенко), який командував сотнею УПА. Після невдалого походу в Центральну Україну він з 80 бійцями залишив табір "Крука" й продовжив боротьбу проти гітлерівців на волинських землях. Штаб "Крука" засудив його, як зрадника, на смерть, а СБ виконала цей вирок згодом.6 Розкол ОУН, що стався 1940 року, спричинив появу ще двох збройних формацій: одна з них будувалася під керівництвом мельниківського крила, а інша - бандерівського. Перша налагодила контакти з ФУР і "УПА - Поліська Січ", базуючись на півдні Крем'янеччини та Володимирщині. Командирами військових відділів ОУН (Мельника) стали "Хрін" (М. Недзведський), колишній поручик польської армії Журба та сотник Орлик. Друга творилася паралельно на території Полісся й Волині восени 1942 р. Поліським загоном командував Сергій Качинський ("Остап"), волинським - Григорій Перегійняк ("Довбешка-Коробка"). В перші місяці вони боролися проти радянських та польських партизанів, а пізніше спрямували удар проти німців, у боях з якими обидва командири загинули. Наявність кількох військових формувань з відмінною політичною орієнтацією заохочувала спроби до координації зусиль. З одного боку робилися спроби узгодження дій між меньниківцями (командир "Хрін") і бандерівцями (командир "Крук"). З іншого - бандерівці активно шукали засобів впливу на Т. Бульбу-Боровця. 9 квітня між представниками Головного командування УПА та військової референтури ОУН Бандери почалися переговори, характерною ознакою яких була неприхована спроба делегатів ОУН поручика Сонара ("Юрка") та "Омелька" "викрутити руки" своїм візаві - отаману Т. Бульбі-Боровцю й отаману Щербатюку ("Зубатому"). Зокрема, пропонувалося відмовитись від політичної орієнтації на уряд УНР і перейти на однопартійну платформу ОУН, визнаючи акт державності від 30 червня 1941 р. як єдину державницьку концепцію. Репрезентанти ОУН (СД) домагалися створення спільних військових сил і штабу, очищення повстанської території від польського населення. Відмовившись пристати на ці вимоги, командир УПА фактично вирішив долю свого формування7 . Тоді ж, у квітні 1943 р., командування збройними відділами ОУН (СД) видало наказ, який закріплював за ними назву УПА. Командуючим новоствореною УПА призначено Клима Савура (Дмитра Клячківського), шефом військового штабу - полковника Гончаренка, начальником оперативного відділу - полковника М. Омелюсіка. Завдяки рішучим мобілізаційним заходам, бандерівці швидко довели чисельність УПА до 20 тисяч чоловік. СБ активно ліквідувала політичних противників та опонентів. Тож коли молодим людям пропонували рекрутуватися до УПА, альтернатив у них практично не було. Архівні документи свідчать, що мобілізаційні акції супроводжувались інколи й провокаціями, дезінформацією. Відомо було: німці палять села, в яких побували озброєні повстанці. З тим, щоб прискорити каральні дії окупантів і привернути на свій бій місцевих жителів, бойовики ОУН Бандери нерідко відкрито дефілювали зі зброєю по селах8. До УПА перейшла частина української поліції. Німецькі власті замінили її польськими відділами, що спровокувало трагічні сутички між польськими та українськими боївками, а також терор проти мирного населення на релігійно-національному підґрунті. Щоб відмежуватися від подібних акцій,

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10