У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





рівень експлуатації виробника державою, відсутність тоталітарної влади зумовлюють меншу мілітаризацію європейських суспільств порівняно з деспотіями азійського типу. Останні, незважаючи на застійну й непродуктивну економіку, були здатні зібрати численнішу армію, ніж країни Європи. Якщо у східних деспотіях права особистості, як правило, приносять у жертву державним інтересам, то суттєвою рисою європейської цивілізації є традиційно високий статус прав людини. Економічна незалежність, що грунтується на приватній власності, підтримує особисту свободу і пріоритет прав особи перед правом держави. Найдавнішим етапом європейського шляху розвитку К.Маркс вважав античний спосіб виробництва, хоча приватна власність тільки-но формувалася (Ма'ркс, Енгельс, с.46.5). У Стародавній Греції було досягнуто високого рівня свободи людини, а античне законодавство лягло в основу кодексів і законів європейської цивілізації. Германський спосіб виробництва своїм корінням пов'язаний з античним. Економіка Європи І тис.н.е. грунтувалася на сімейній власності на землю, а отже, на певній економічній незалежності сім'ї як первинної ланки суспільства. На зміну первісній родовій общині приходить не сусідська, як це було в Росії, а індивідуальна община. Їй властиві рання форма приватної власності на землю, самоврядування, особисті свободи в умовах виборного незалежного суду (Криворотов, 1990, с.28, 29). Формування громадянського суспільства в Європі продовжувалося в епоху розвинутого середньовіччя. Носіями прогресу стають міста, "повітря яких робить людину вільною". За магдебурзьким правом мешканці міста жили на засадах самоврядування і були незалежними не тільки економічно, а й значною мірою політичне. Саме на міщан та їхні кошти спиралися монархи Європи в боротьбі з феодальною верхівкою за створення загальнонаціональних ринків. Міста були головним чинником гальмування надмірної централізації влади в абсолютних монархіях. Серед бюргерства середньовічних міст зародилася буржуазія, яка відкрила нову, капіталістичну еру в розвитку європейської цивілізації. Суттєвою різницею між азійським та європейським типами державності є те, що за середньовіччя перший спирався на служивий люд, а другий - на феодальні стани. Служивий люд - чиновництво та військові, що отримували за службу від всевладного господаря, як уособлення держави, земельні наділи разом із селянами. Ділянки надавалися лише на час служби, і служиві люди, не будучи приватними власниками, перебували в повній залежності від держави. Феодальні стани середньовічної Європи різнилися правами на приватну власність, насамперед на землю. Різною мірою вони були приватними власниками, тобто користувалися певними економічними, політичними, адміністративними свободами Останні закріплювалися договорами між станами та найвищою адміністративною владою, що регулювала правові відносини у феодальних державах. З цих договорів станового суспільства середньовічної Європи поступово розвинувся сучасний правовий тип держави. Підкреслимо, що демократичні свободи можливі лише при певному рівні добробуту. Радянський досвід переконливо показав, що злиденне суспільство не може бути демократичним, а злидень - вільною людиною. У колисці європейської демократії - Стародавній Греції людина без майна мала статус раба. Демократичні свободи спочатку поширювалися лише на вільну верству громадян-рабовласників. На думку афінян V ст. до н.е., всі громадяни ідеального демократичного суспільства будуть мати рівну кількість рабів. У середньовічній Європі свобода була привілеєм аристократа-землевласника. Розвиток капіталістичних ринкових відносин зумовив ріст добробуту широких верств пізньосередньовічного суспільства - ремісників, торговців, рантьє тощо. З постанням цього численного, матеріально забезпеченого третього класу демократичні свободи поширилися на широкі верстви європейського суспільства. Отже, підґрунтям європейського демократичного суспільства є добробут, що грунтується на ефективній ринковій економіці. Зауважимо, що терміни "європейський" та "азійський спосіб виробництва" умовні. Наприклад, у Японії, розташованій на Далекому Сході, панує європейський спосіб виробництва, заснований на приватній власності. А європейська країна Албанія, де всі засоби виробництва ще недавно належали державі, - типовий зразок азійської економіки. Крім того, за незначним винятком, історія не знає країн, де була б лише державна або лише приватна власність на землю та інші засоби виробництва. Тобто зазначені способи виробництва не існують у чистому вигляді. Залежно від панівного типу власності, внутрішнього устрою, економіки, політики, ідеології країни розвивалися явища, що зближували її або з азійськими деспотіями, або з європейськими державами.

УКРАЇНА

Економіка України-Русі IX - XIII ст.ст. була варіантом германського способу виробництва. Держава Київська Русь належала до європейської цивілізації і мала із Заходом тісні економічні, політичні, культурні зв'язки. Київська держава виникла за участю вихідців з північної Європи - варягів. Як у всій тогочасній Європі, на Русі була поширена дружинно-лицарська культура, що відігравала важливу роль у середньовічній історії всієї Європи. Про виразну західну політичну орієнтацію України-Русі свідчать династичні шлюби її князів. Тестем Європи звали Ярослава Мудрого, бо вся його рідня і він сам мали шлюбні зв'язки з монаршими родинами різних європейських країн (Швеція, Норвегія, Франція, Німеччина, Польща, Угорщина, Візантія). Торговий шлях "із варяг у греки" зв'язував по Дніпру Скандинавію з Візантією, інкорпоруючи Україну-Русь в європейський ринок. З кінця Х по XVIII ст.ст. Україна територіальне входила до сфери функціонування західноєвропейської монетної системи, що вказує на переважно західний напрям її торгово-економічних зв'язків. У XI - XII ст.ст. основною монетою України-Русі був західноєвропейський срібний динарій (Рис. 21), в XIII - XIV ст.ст. - празький грош- У XV - на початку XVIII ст.ст. основу грошового обігу України становили талери та соліди західне- та центральноєвропейського карбування. Грошовий обіг Московської держави, від моменту зародження і до грошової реформи Петра І, характеризувався тісним зв'язком з монетною системою Золотої Орди. Так, у XIV - XV ст.ст. на Верхній Волзі поширилась золотоординська (джуджицька) монета. З XIV і до початку XVIII

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24