“Від склавинів до української нації” - писаний закон не дасть йому блага громадянської свободи",

Реферат - “Від склавинів до української нації”

писаний закон не дасть йому блага громадянської свободи", - писав П.Столипін. Його реформа, що грунтувалася на приватизації землі та визволенні селянина з пут общини, швидко дала нечуваний економічний ефект. 1917 p. 63 відсотки селянських земель вже були у приватній власності землеробів, а Росія вийшла на друге місце в світі по експорту зерна (Селюнин, с.185). При цьому 90 відсотків товарного зерна на той час вирощували в Україні (Субтельний, 1991, с.235). Але на цьому історія сільської общини, як і історія деспотизму в Росії, не закінчилась. Жовтневий переворот 1917 р. знищив буржуазні економічні відносини на селі, скасував приватну власність на землю і фактично відродив архаїчну російську общину у вигляді колгоспів. Радянські керівники, зокрема Ленін, наголошували, що община - це зародок колективного соціалістичного сільського господарства. Спадковість між сучасними колгоспами та архаїчною російською общиною не раз підкреслювали різні дослідники. Образне визначення суті та історичного коріння радянської колгоспної системи дав Є.Маланюк (1995, с.190-191): "В історії "Росії " немає нічого нового, нічого, що хоча б у зародку, вже раніше не існувало... Ані "совхоз", ані "колхоз" не є наслідком "марксизму" чи "комунізму", чи вигадкою більшовиків. "Совхозом", цебто маєтком державного сільського господарства, були поміщицькі маєтки Московської і Петербурзької імперії аж до р. 1861. "Колхозом" було кожне село ("деревня") на теренах етнографічної Московщини, від початку історії тих теренів і аж досьогодні. "Колхози" в постаті "воєнних поселений" культивував на теренах колоніальної України в добі ніби найочевиднішої "європеїзації" імперії підручний диктатор імператора Олександра І - сумнозвісний Аракчеев... Большевизм лише продовжує й поглиблює старі історичні методи з "індустріалізацією" Петра включно... Сам Карл Маркс... винахідник "наукового" соціалізму прийняв, апробував і затвердив концепцію Чернишевського-Михайловського, в якій московська комуністична "община" мала уможливити безпосередній "стрибок" до комуністично-марксівського соціялізму, оминаючи "страшенно довгу путь римсько-февдальної, міщансько-індустріялізованої Європи ". Лютнева революція 1917 p. знаменувала перемогу капіталізму в Росії, тобто європейського способу виробництва над азійським. Однак останній бере реванш вже через півроку. Після жовтневого перевороту знищені основи економіки європейського типу: приватна власність на землю і засоби виробництва, ринкові відносини і навіть самі носії цього способу господарювання - сільська та міська буржуазія. Росія вмить повернулася до органічно властивих їй традицій азійської деспотії. "В комиссарах - дух самодержавья, Взрывы революции - вв царях..," - писав 1918 р. російський поет українського походження М.Волошин. Більшовики знову одержавили землю і всі засоби виробництва. Відсторонивши виробників від засобів і продуктів виробництва, радянське чиновництво стало повним господарем країни. Знову запанувала примусова праця з високим рівнем експлуатації виробника державою через військово-бюрократичну систему. Селян прикріплюють до землі шляхом невидачі паспортів, а жителів міста - до ф'абрик і заводів через прописку. ООскільки будь-який позаекономічний примус до праці вимагає наглядачів, бюрократизація суспільства досягає нечуваних розмірів. У 1983 р. армія управлінців досягне 17 мільйонів. Високий рівень експлуатації сприяв утриманню численної армії та активній мілітарній зовнішній політиці. Надцєнтралізація всіх сфер життя зумовила пріоритет інтересів держави над інтересами людини і незахищеність, безправність останньої. Так Російська імперія, змінивши соціальну форму, залишилася за своєю сутністю деспотією східного типу. М.Бердяев у відомій праці "Истоки и смысл русского коммунизма" дійшов висновку; що "європейська ідея власності цілковито чужа і незрозуміла не лише російському мужикові, а й інтелігентові". Аналогічні думки неодноразово висловлювали як російські, так і зарубіжні мислителі. Так, відомий англійський учений Річард Пайпс вважає, що російській державі з найдавніших часів не властива приватна власність. А за Марксом - це найсуттєвіша риса азійської деспотії. У роботі "Таємна дипломатична історія XVIII століття" він писав, що московська держава зародилася у принизливих умовах монгольського рабства і являє собою типовий приклад східного деспотизму. Так званий "особливий шлях Росії", що зараз завзято пропагують прихильники "єдиної та неділимої", - це архаїчний, історично збанкрутілий і безперспективний азійський шлях розвитку, який несумісний з економікою ринкового типу. Не Європа накинула Росії більшовизм у формі марксизму. Навпаки, більшовизм - це органічний і закономірний результат розвитку російської національної ментальності, який поширився у світі з Москви та Петербурга. Про це багато писали видатні російські філософи, історики, письменники: М.Бердяев, Г.Федотов, В.Розанов, Ф.Достоєвський, Ф.Тютчев, П.Чаадаев, О.Герцен, О.Блок та багато інших. Ще на початку XX ст. російський філософ М.Бердяев писав, що "більшовизм є трете, явище російської великодержавності, російського імперіалізму, - першим явищем було московське царство, другим явищем петровська імперія... Більшовизм виявився... найвірніший деяким споконвічним російським традиціям... методам управління і володарювання насильством---Радянське комуністичне царство має велику схожість за своєю духовною конструкцією з московським православним царством... Третій Інтернаціонал є не Інтернаціонал, а російська національна ідея... трансформація російського месіанізму" (Бердяев, 1991). Йому вторить Г.Федотов: "Грунт більшовизму в Росії підготували; історичне, фізичне і духовне рабство, община і самодержетво царів. Російський більшовизм є природним витвором російського народу. Витвором щиро російським, національним. А накидає Росія світові комунізм, керуючись лиш своїми державними інтересами". Це варто добре пам'ятати прибічникам комуністичної ідеї в Україні. Якщо європейська цивілізація розвивається по висхідній, то в азійських деспотіях відбуваються циклічні зміни. Держави східного типу, пройшовши у. своєму розвитку певний історичний цикл, повертаються до точки, з якої він почався. Такі цикли зумовлені поступовим і невпевненим проникненням ефективнішого європейського способу виробництва в економіку східного типу. Однак ринкове виробництво загрожує самому існуванню деспотичної влади, що і спричиняє реакцію останньої на нововведення. Паростки

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24