Реферат - “Від склавинів до української нації”
69

незалежності від київського князя. У середині XII ст., за доби феодальної роздрібненості, самостійну політику почав проводити Смоленськ. З цього часу обидва прабілоруські центри переорієнтували свою економіку в західному напрямку: Двіною до Риги і далі, до ганзейських міст Західної Балтії. 1307 p. Полоцька земля була підкорена Литвою. Однак вища культура білорусів та українців, інкорпорованих у Литовську державу в XIV ст., зумовила високий статус слов'янських земель під владою Вільнюса. Фактично утворилася литовсько-білорусько-українська федерація, в якій відбувався подальший розвиток білоруського народу. Руська мова, культура, право, православ'я стали державними і панували навіть у литовській метрополії. Католицька польсько-латинська експансія на білоруські землі розпочалася лише з 1385 p. після Кревської унії між Литвою та Польщею (Чубатий, 1964, с.88-92). Пращуром псково-новгородського східнослов'янського етносу було літописне плем'я ільменських словен VII- Х СТ..СТ. Словени разом із кривичами та радимичами, очевидно, походять від балто-слов'янської колочинської спільноти, що в V-VII ст.ст. займала Верхнє Подніпров'я. Словенські племінні центри Псков, Ладога, Новгород здавна мали тісні торговельні зв'язки водним шляхом з Балтією, що значною мірою зумовило своєрідність етнокультурного розвитку псково-новгородців. У другій половині XII ст., з остаточним усамо-стійненням Пскова і Новгорода, встановилися тісні економічні зв'язки з Володимиро-Суздальською землею, звідки на Новгородщину надходило збіжжя. Ця економічна залежність Новгорода Великого мало не призвела до його підкорення суздальцями. Новгородську вольницю на деякий час врятувала татарська навала-на Північно-Східну Русь. Однак через 200 p., тобто 1478 p. Московське князівство поглинуло Новгородську республіку. Періодичні масові знищення та депортації новгородців (Карамзин, 1988, с.588-594) призвели до їхньої асиміляції росіянами в кінці ХУІ ст- Росіяни наймолодший східнослов'янський етнос. їхня прабатьківщина - це Верхнє Поволжя. Перші слов'янські поселенці просунулись сюди з Середнього Подніпров'я ще у VII ст. Мається на увазі плем'я в'ятичів басейну Оки, які скоріш за все були сумішшю слов'янських колоністів із місцевою фінською людністю. Однак справжня слов'янизація Верхнього Поволжя відбувалася у XI-XII ст.ст., коли балто-слов'янські племена кривичів, радимичів, словен посунули на схід, на Верхню Волгу, споконвіку заселену фінськими лісовими племенами мордви, муроми, мері, весі тощо. У цей же час сюди ж прибували переселенці з Південної Русі-України- Як відомо, торговельний шлях "із варяг у греки" по Дніпру та Волхову був тим економічним стрижнем, вздовж якого землі праукраїнців, прабілорусів та псковоновгородців консолідувалися в єдиній державі Русь зі столицею в Києві. Володимиро-Суздальщина лежить далеко на сході від згаданої торговельної магістралі. Вона мала власний напрямок зв'язків Волзьким річковим oшляхом з Каспієм та Середньою Азією. Давні південно-східні контакти Суздальщини значною "мірою зумовили своєрідність культурно-історичного розвитку регіону. У другій половині XII ст. шлях "із варяг у греки" був перерізаний половцями на Нижньому Дніпрі. "У нас вже й Грецький путь ізотинають, і Соляний, і Залозний", - казав київський князь Мстислав Із'яславович 1170 p. Русь розпалася на майже незалежні князівства. Настала доба феодальної роздрібності, коли молоді східнослов'янські етноси (псково-новгородці, прабілоруси, праросіяни) відгалузилися від провідного етносу імперії - праукраїнців Південної Русі. Суздальська земля з середини XII ст. очолила коаліцію Новгорода, Полоцька, Смоленська за відокремлення від Києва. Саме в цей час виник тісний і тривалий антикиївський союз Володимиро-Суздальських князів із половцями. Його започаткував Юрій Долгорукий, одружившись із половецькою княжною. На думку російського історика П.Струве (1952, с.84), саме ця суздальсько-половецька унія завдала смертельного удару столиці Русі Києву, призвівши до розпаду імперії на князівства. 1147р. Північна Русь на чолі з Суздальщиною виступила єдиним фронтом проти централізованої церковної політики Києва. Антикиївський курс Юрія Долгорукого посилили його сини Андрій Боголюбський та Всеволод Юр'євич. Вони були організаторами і натхненниками погромів Києва 1169 та 1203 pp. Так, у березні 1169 p. союзне військо суздальців, половців, смолян, чернігівців жорстоко пограбувало Київ; "Подоліє і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю, і не було милосердя нікому нізвідки: церкви горіли, християн убивано, іньших брали в неволю... Церкви обдирали з ікон, книг, риз, і дзвони всі позабирали", - сповіщає літописець. 1203 p. суздальський князь Всеволод разом з половцями ще раз пограбував і спалив столицю Русі (Грушевський, 1992, с.197, 226). Після цих погромів Київ втратив свою могутність і центром Південної Русі стає Галицьке-Волинське князівство, князь якого правив Києвом через своїх намісників. Енергійні суздальські князі пробують розширити свої володіння за рахунок Новгородської землі. Але особливо показовим і визначальним для майбутньої історії Росії був погром Рязані князем Всеволодом Юр'євичем 1208 p. Непокірне місто було спалене, а всі його мешканці знищені або депортовані. Тим самим була започаткована стала й ефективна російська демографічна політика щодо завойованих народів. Так, у другій половині XII ст. в Суздальсько-московській державі сформувалося динамічне ядро молодого російського етносу. Провідні історики неодноразово підкреслювали своєрідність його ментальності порівняно із світосприйняттям південних русичів. Класики історичної науки М.Соловйов та В.Ключевський вважали, що говорити про окремий російський етнос можна не раніше доби князювання Андрія Боголюбського, тобто з другої половини XII ст. "В особі князя Андрія великорос вперше виступив на історичну арену", - писав В.Ключевський- Однак визначальними для формування російського етносу стали XIV- XV ст.ст. Сталося це в сприятливих умовах першої власне російської держави - Московського князівства Івана Калити, Василя Темного, Івана III. Ця держава постала і розвивалася як улус Золотої Орди, під потужним впливом монгольської імперії Чингізидів. "Головним фактором утворення великоруської нації була Московська держава і монголо-татарські

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24