Реферат - “Від склавинів до української нації”
69

американці, а від Іспанської імперії - молоді іспаномовні народи Латинської Америки. Спорідненість цих постімперських етносів зумовлена тим, що кожен 9 них тією чи іншою мірою сприйняв і включив у свою традиційну культуру надбання колишньої метрополії. Зрозуміло, що її головним культурно-історичним спадкоємцем лишався народ, який продовжував мешкати на землях метрополії .і був кровно спорідненим з панівним етносом імперії. Іншими словами, якщо хтось і може претендувати на культурно-історичну спадщину Стародавнього Риму, то це перш за все італійці. Творцями історії та культури Стародавньої Греції та елліністичної імперії Олександра Македонського були пращури сучасних греків. Тому прямими спадкоємцями імперських Мадріда та Лондона є відповідно сучасні іспанці та англійці, а не мексиканці чи американці. Точно так безпосередніми генетичними потемками панівного етносу Російської імперії є сучасні росіяни, а не примусово інкорпоровані до неї латиші, українці чи казахи. Відповідно Київська Русь є органічною частиною етнічної історії українців, хоча елементи її культури стали невід"ємними складовими молодих східнослов"янських етносів, що близько тисячі рокГв тому зародилися на периферії імперії внаслідок впливів з київської метрополії. Про сталість та універсальність законів етнотворення на постімперських просторах свідчить разюча подібність історичної картини зародження романських та східнослов"янських народів. Як Стародавній Рим романізував свої північні варварські провінції, так княжий Київ русифікував (від Русь, а не Росія) безкраї лісові обшири півночі Східної Європи. Потужний вплив Риму на периферію своєї імперії спонукав постання романської групи народів. Іспанці та португальці - це латинізовані племена іберів, кельтів, готів Піренейського півострова. Французи - латинізоване кельтське плем'я галлів, а румуни - латинізовані фракійські племена даків, гетів, мезів, що також містять і слов'янський компонент. Аналогічний вплив київської метрополії на малозаселену лісову периферію імперії зумовив русифікацію місцевих балтських та фінських племен і зародження на їхніх теренах білоруського, псково-навгородського, російського етносів. Провідну роль праукраїнського Києва в постанні інших східнослов'янських народів добре розуміли русичі, називаючи княжий Київ "матір'ю городів руських". Так, на руїнах Римської імперії постали 5 споріднених романських народів, а по розпаду Імперії Русь - 4 братні східнослов'янські. В обох випадках етноген етичні процеси відбувалися в умовах потужного культурного та адміністративного .впливу високорозвиненої метрополії на відсталу периферію. Важливу цементуючу роль у Римській державі виконувала латинська мова метрополії. В провінціях ця державна мова була не лише мовою адміністрації, але й культурного та духовного життя. Саме нею поширювалась з Риму державна релігія - християнство разом з літературними та науковими надбаннями високої греко-римської цивілізації. У Київській Русі культурні впливи метрополії поширювались на провінції державною церковнослов'янською мовою. Нею ж провінції сприймали з Києва державну релігію Русі - православ'я. Офіційні мова та культура потужно впливали на формування етнічної специфіки провінції. З послабленням центру та розпадом імперії, зароджені в її тілі етнічні спільноти розпочинали самостійне життя. Зрозуміло, що вони успадкували багато культурних надбань колишньої метрополії, надовго зберігаючи до неї певний пієтет. Творячи власні держави за взірцем держави-метрополії, новонароджені етноси нерідко переймали навіть її назву. Римське право та державність були підґрунтям державотворення середньовічних народів, багато з яких постали безпосередньо на руїнах Римської імперії. Ностальгія за нею жила в Європі протягом усього середньовіччя, виливаючись у періодичні спроби відновлення Священної Римської імперії, що формально проіснувала аж до 1806 p. Румуни навіть власний етнонім та назву своєї держави запозичили у римлян. Відповідно, державність східнослов'янських народів (а також литовців) у пізньому середньовіччі творилася за взірцем імперії Київська Русь. На цьому історичному тлі стає зрозумілим запозичення росіянами як самоназви, так і назви своєї національної держави - імперія Русь, творцями якої була корінна людність Південної Русі-України (Рис. 17). Все це не дає підстави вважати етноси, що зародилися в тілі імперії, ні головними творцями культурних надбань метрополії, ні прямими спадкоємцями історії імперського oцентру. Адже метрополія - то батьківщина окремого етносу, який і був будівничим відповідної імперії. Тому іспанці, португальці, французи, румуни мають власну національну історію і культуру, які починаються з післяримських часів. Історія і культура Стародавнього Риму були витвором перш за все латинян. Найближчими нащадками останніх є сучасні італійці. Однак слід пам'-ятати, що італійський народ формувався у V- VII ст.ст. за умов змішування латинян з варварами - вандалами, лангобардами, готами, гуннами та ін. Тому більшість вчених вважає італійців хоч і близько спорідненими з латинянами, але окремим етносом. Враховуючи сказане, зазначимо, що права Москви на історичну та культурну спадщину княжого Києва не більші і не менші, ніж права Мадріда, Ліссабона, Парижа та Бухареста на історію та культуру латинського Риму. Як романські народи успадкували певні надбання римської культури, так і білоруси та росіяни увібрали у свій етновизначальний комплекс певні елементи культури княжого Києва. Однак, як перші не були безпосередніми творцями латинської культури Риму, так і другі мають опосередковане відношення до творення культури Київської Русі. Адже переважна більшість елементів останньої постала в межах Південної Русі, нехай і під зовнішнім впливом культури Візантії. До того ж сталося це значною мірою ще до появи білорусів та росіян на історичній арені Східної Європи. З київської метрополії руська культура поширювалась на північ нерідко разом з переселенцями з Південної Русі, формуючи прабілоруський, праросійський, псково-новгородський субетноси. На їхніх землях виникали вторинні центри культуротворення імперії, які функціонували за зразками київської культурної метрополії, їхні культурні надбання є органічною частиною культур відповідних

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24