Уже з перших повоєнних років великих зусиль було докладено для розбудови військово-промислового комплексу, зокрема виробництва нових видів зброї. У 1953 р. Радянський Союз вперше випробував вод-неву зброю. Головним конструктором термоядерної зброї в СРСР був академік Андрій Сахаров, який згодом збагнув усю небезпеку виник-нення термоядерної війни і став активним борцем за мир.

Організатором дослідницької роботи у галузі ядерної науки та тех-ніки у СРСР був академік Ігор Курчатов. Під його керівництвом у 1954 р. вперше у світі було збудовано атомну електростанцію в Обнінську (Калузька область Росії).

Вражаючих успіхів було досягнуто у дослідженні та освоєнні космо-су. 4 жовтня 1957 р. Радянський Союз вперше у світі здійснив запуск штучного супутника Землі. 12 квітня 1961 р. у космос полетіла радянсь-ка людина - Юрій Гагарін.

Освоюючи виробництво найновішого озброєння та випробовуючи нові технології, урядовці не зважали на головне — як все це познача-ється на довкіллі, а отже, — на здоров'ї людини і всього живого. Так ядерна зброя стала джерелом отруєння радіонуклідами територій на-вколо полігонів. Аварія 1957 р., що трапилася на ядерному військово-му об'єкті поблизу російського міста Челябінська, спричинила масові радіоактивні враження населення, екологічне забруднення. Цю ка-тастрофу і її шкідливі наслідки було приховано від громадськості, меш-канці продовжували проживати у небезпечній зоні. У 1960 р. під час випробувань вибухнула міжконтинентальна балістична ракета. За-гинуло багато військових. Незважаючи на окремі невдачі, військово-промисловий комплекс СРСР набирав сил. М. Хрущов похвалявся, що ракети виходять із заводів, як «ковбаси з автоматів». Майже на кожно-му великому підприємстві створювали таємні цехи для випуску військової продукції.

Далекою від розв'язання залишалася проблема забезпечення продук-тами харчування, що спонукало кремлівське керівництво приділяти значну увагу сільському господарству. Вишукувалися різні способи швидкого збільшення виробництва, особливо зернових культур. У 1954 р. розпочалося освоєння цілинних земель у Казахстані, Сибіру, на Уралі та Північному Кавказі. Цілинна кампанія стала загальнонарод-ною За два роки на цілинні землі приїхало понад 360 тис. новоселів. Завдяки освоєнню цілини площа орних земель у країні зросла на 27 /V У 1955 р. валовий збір зерня становий майже 104 млн т проти 81 млн т у 1950 р. Однак згодом далися взнаки непередбачені негативні наслід-ки суто екстенсивного розвитку сільського господарства, зокрема ерозія грунтів, яка призвела до падіння врожайності зернових культур.

У 1959 р. було прийнято рішення про ліквідацію машинно-трактор-них станцій (МТС). їх машинний парк передали колгоспам, сподіваю-чись на ефективніше використання. Однак відсутність у колгоспах гаражів, ремонтної бази, фахівців негативно позначилася на викорис-танні Й збереженні техніки. Наступною ідеєю, якою захопився М. Хру-щов, було широке впровадження посівів кукурудзи. Це, за його заду-мом, мало значно підвищити ефективність сільського господарства, насамперед тваринництва. За наказом М. Хрущова по усій країні, на-віть на півночі, за рахунок скорочення посірів інших культур почали висівати кукурудзу. Цю культуру було проголошено «королевою по-лін»- Керівник радгоспу чи колгоспу, який відмовлявся п впроваджу-вати, ризикував своєю посадою.

Однак і кукурудза не дала очікуваних результатів. Партійна вер-хівка звинуватила селянство у недостатньо відданій пращ на колгосп-них ланах і взяла курс на ліквідацію особистих присадибних госпо-дарств. Мовляв, коли селян позбавити власного господарства, то у ви-вільнений час вони сумлінніше працюватимуть у колгоспах. Посилив-ся податковий тиск на селян, знову вдалися до обтинання городів, обмеження кількості худоби. З 1958 по 1962 р. поголів'я корів на се-лянських пддвір'ях скоротилося з 22 до 10 млн голів. Утиски селянсь-ких господарств, підперта експлуатація праці колгоспників призвели до масової втечі селян до міста. Дешеві робочі руки потрібні були для розширення промислового виробництва, будівельного комплексу.

Міграція до міст загострила і без того серйозну житлову проблему. М. Хрущов намагався її розв'язати шляхом механізації будівельних робіт та широкого будівництва малогабаритних «п'ятиповерхівок», які за низьку якість архітектурного планування та будівництва у народі прозвали «хрущобами».

Все ж мільйони недавніх мешканців «комуналок» та бараків упер-ше отримали власні окремі квартири. Порівнюючи зі сталінським пе-ріодом, удвічі зросла заробітна плата робітників, у крамницях з яви-лися телевізори, холодильники, пральні машини. У вільному прода-жу були автомобілі «Волга» та «Москвич». Звичайно, ці товари кошту-вали надто дорого, як на середній рівень зарплати, і придбати їх могли далеко не всі.

Грошова реформа 1961 р. викликала деякі інфляційні тенденції і негативно вплинула на життєвий рівень населення. Формально її ме-тою була зміна загального масштабу цін і зарплати (зменшення у 10 разів). М. Хрущов обіцяв, що за новою копійкою почнуть нахилятися перехожі на вулицях. Фактично ж реформа призвела до деякого під-вищення, хоча і у новому масштабі, роздрібних цін на продукти і това-ри широкого вжитку. Разом з тим, розуміючи важливість заохочення виробників сільгосппродукції (а нестача продуктів харчування відчу-валася дедалі більше), керівництво вирішило підвищити закупівельні ціни. Це дещо полегшило життя колгоспників — найзнедоленішої вер-стви населення - однак відчутно вдарило по бюджету робітників та службовців, оскільки підвищення закупівельних цін примусило у 1962 р. підвищити і роздрібні ціни: на масло - на 50 %, на м'ясо - на 25-40 %. Неврожай 1963 р. викликав розлад у постачанні населення продуктами, особливо хлібом. Його випікали з домішкою горохового борошна, знову з'явилися довгі черги. Радянський Союз уперше зму-шений був закупити продовольче та фуражне зерно