Реферат - Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року
36

/> Ба більше, за Мануїльським, виходило так, що "український націоналізм ніколи не був національним" (Там само, с. 18), внутрішня боротьба в ОУН поставала як "боротьба різних іноземних розвідок", націоналісти, виявляється, ніколи не переходили в підпілля - "їх послали в підпілля німці, щоб утворити свою агентуру в тилу Червоної Армії" (там само, с. 20), а Степана Бандеру було заарештовано лишень для того, щоб "створити навколо його імені ореол "мученика" (там само, с. 21). Звісно, до "джентльменського набору" входила і згадка про дивізію "Галичина", і про звірства націоналістів. Відтак було зрозуміло, як офіційна пропаганда мала зображувати ОУН і УПА. В першу чергу, для мешканців західноукраїнських земель... 
Слід звернути увагу на те, що партійно-пропагандистські стереотипи стали складової частиною документів тодішньої комуністичної спецслужби. Повною мірою це відбиває, наприклад, складена у серпні 1947 року заступником начальника Управління-2 НКГБ УРСР Пастельняком "Орієнтировка про злочинну діяльність українсько-німецьких націоналістів у західних областях Української РСР". Описуючи арешт С.Бандери у 1941 році, автор довідки зауважує: "В силу обставин, що склалися, гітлерівці стали перед загрозою, що рядові оунівці і населення, здатне носити зброю, піде до партизанських загонів і буде вести збройну боротьбу у їхньому тилу... Вихід було знайдено. Німці перевели всі оунівські організації ("бандерівців") на нелегальне становище, дозволили ОУН створити УПА ("Українську повстанську армію") і цим брехливим маневром не лише відвели від себе удар народних мас, але й створили певну силу для боротьби проти антинімецькі налаштованих прошарків населення, а також проти партизан і Червоної Армії" (Центральный архив внутренних войск Российской Федерации, далі - ЦА ВВ РФ, ф. 488, оп. 1с, д. 226, л. 83; документи у вигляді мікрофільмів зберігаються у бібліотеці Торонтського університету у "The Peter J. Potichnyj Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine"). 
Отже, виходило, що УПА створена із санкції нацистів. А той факт, що УПА вела боротьбу з нацистами, у довідці пояснювався так: "Лише після того, як УПА, в силу необхідності, розукрупнилася і "провід" ОУН не в змозі був тримати під своїм впливом всі дрібні загони, то окремі підрозділи УПА за власною ініціативою нападали на німців" (там само, л. 84). 
У довідці було описано нищення вояками УПА поляків у 1943 році, масове нищення радянських військовополонених, партійно-державних активістів і євреїв. Ці дії, підкреслює автор довідки, викликали невдоволення серед самих вояків-упівців, почалося дезертирство: "Багато рядових бандитів УПА почали переходити у радянські партизанські загони тт. Федорова і Медведєва. Перед гітлерівцями і "бандерівцями" постало завдання створити громадську думку, що УПА дійсно є "українською народною армією", що веде боротьбу з німцями. 
Почалося інсценування виступів УПА проти німців" (там само, л. 90). Отже, читаючи і партійні і документи спецслужби, слід зважати на те, що вони не просто перенасичені ідеологемами, а часом з політико-ідеологічних та мобілізаційно-пропагандистських міркувань навіть спотворюють реальний перебіг подій. 
Документи, що збереглися у фонді Компартії України і які увійшли до цього тому, яскраво підтверджують, наскільки важливим для у протидії ОУН і УПА партійно-державне керівництво УРСР вважало саме пропаганду. Розрахунок був на те, щоб посіяти сумнів у можливості успішного спротиву режимові, посіяти серед населення недовіру до ОУН і УПА. Саме про це свідчать надруковані у цьому томі звернення до вояків УПА та до населення західноукраїнських земель. Текст першого такого звернення від імені Президії Верховної Ради і Ради Народних Комісарів УРСР був затверджений постановою Політбюро ЦК в лютому 1944 року (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 757, арк. 13-14). В той час західні області України були ще окуповані нацистськими військами. Тому ухвалюється рішення друкувати текст звернення у вигляді летючок, а потім розкидати ці летючки з літаків. Текст цього звернення також передавали і по радіо. При цьому летючки із зверненням "До учасників так званих "УПА" та "УНРА" розкидалися з літаків не тільки над західноукраїнськими областями, а й над Житомирською, Вінницькою і Кам'янець-Подільською областями, які теж ще були зайняті нацистами. В цьому і наступних зверненнях воякам УПА було обіцяно "цілковите прощення їхньої тяжкої помилки, їхніх минулих провин перед Батьківщиною", якщо вони добровільно перейдуть на бік влади, "зречуться всякої боротьби та ворожих виступів проти Червоної Армії..." (там само, арк. 23). Одначе насправді ті, хто повірив цим закликам, все одно потрапляли до таборів, а ті, хто погоджувався співпрацювати з владою, використовувалися як провокатори. З них, зокрема, пізніше створювали так звані спеціальні загони МГБ. 
Звернення до населення західних областей України приймалися ще декілька разів, в кінці листопада 1944 р. з нагоди звільнення від нацистів всіх українських земель, в травні 1945 р. - з приводу перемоги над Німеччиною, і в лютому 1946 р. - після виборів до Верховної Ради УРСР. Ці звернення друкувалися у всіх газетах західноукраїнських областей, а текст транслювали по радіо, місцеві партійні комітети отримали завдання ознайомити із зверненням все населення. І в кожному з цих звернень містилася обіцянка, що влада помилує всіх тих учасників визвольної боротьби, хто "щиросердно покається в своїх злочинах" і буде чесно працювати. 
Як засвідчують документи, стан політично-пропагандистської роботи в Західній Україні (як, до речі, і взагалі в Україні) не викликав особливого оптимізму у Москві з самого початку. Вже у вересні 1944 року ЦК ВКП(б) ухвалив спеціальну постанову "Про недоліки в політичній роботі серед населення

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13