У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





західних областей УРСР". 22-24 листопада того самого року в Україні відбувся Пленум ЦК КП(б)У, який розглянув хід виконання цієї постанови, підкресливши, що робота по її реалізації "розгортається ще повільно"(ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 1, спр. 668, арк. 5). З того часу питанням пропаганди серед населення західноукраїнських областей присвячені чимало партійних документів, значна частина яких надрукована в цьому томі.  
Проте не лише пропаганда і агітація серед населення західних областей України були сферою діяльності партійного керівництва України. 19 січня 1945 року Політбюро ЦК КП(б)У затвердило проект наказу НКВД УРСР "Про проведення реєстрації населення в західних областях України" (там само, оп. 16, спр. 29, арк 28). 24 березня 1945 року Політбюро ЦК КП(б)У повертається до цього питання і ухвалює рішення "Про проведення обліку робітників і службовців на підприємствах промисловості, транспорту і в радянських установах західних областей УРСР", яке орієнтувало партійні організації, органи НКВД і НКГБ на те, щоб "вжити рішучих заходів по викорчовуванню ворожих елементів і закрити їм доступ на підприємства і до установ" (Там само, арк. 199).  
Внаслідок цих акцій вдалося затримати і заарештувати майже 14 тис. осіб (Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН і УПА в Україні (1946-1956 рр.). - К., 1999. - С. 10). Одначе влада цим не обмежилась: з 1945 року і до 1 січня 1946 року було вжито заходів по обліку сільських мешканців Західної України віком від 15 років. Це рішення містила постанова Політбюро ЦК КП(б)У "Про посилення боротьби з українсько-німецькими націоналістами у західних областях України" від 10 січня 1945 року. Головна мета - встановити точне місцезнаходження кожного громадянина чи громадянки. Якщо цього не вдавалося зробити, то такі особи автоматично зараховувались до учасників антирадянських банд, а до їх рідних застосовувалися репресії, тобто арешт і висилка до Сибіру (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 29, арк. 5-6).  
Цим пунктом також було поставлено завдання призначати в селах відповідальних за ділянки і "десятихатських" (тобто представників від 10 хат), які повинні були слідкувати за тим, хто і куди відходить із села, хто надає притулок воякам УПА, постачає їм харчі, надає інші послуги.  
Як вже відзначалось, найбільш ранні за хронологією документи в цьому томі датуються 1943-1944 роками. На цей час збройні формування УПА були значною військовою силою. Різні дослідники подають різні дані про загальну чисельність УПА в цей період. Дослідник історії і діяльності УПА Петро Мірчук писав, що "в хвилі приходу більшовиків на західноукраїнські землі кількість бійців УПА доходила до 80 тис. українців і 20 тис. чужонаціонального елементу" (Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942-1952. - Львів: Просвіта, 1991. - С. 51). Іван Білас, який вважає, що на початку 1944 року, коли чисельність УПА була найбільшою, в її загонах налічувалося близько 45 тис. чоловік (Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Книга перша. - К.: Либідь, Військо України, 1994. - С. 245). В листопаді 1944 року німецькі служби підготували пам'ятку про УПА, де було записано, що УПА - це військова організація ОУН Бандери, створена наприкінці 1942 року. За німецькими даними, в листопаді 1944 року УПА мала 60 тис. озброєних вояків (Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. - С. 445). Загони УПА тією чи іншою мірою контролювали територію площею до 150 тис. км, на якій проживало 15 млн. населення. Вони прагнули до утвердження нелегальних національно-державних структур, альтернативних органам більшовицької влади.  
В 1943-1944 роках загони УПА здійснювали бойові операції проти німецьких військ і поліції та проти радянських партизанів. Ось чому перші згадки про УПА в партійних документах - це вказівки командирам радянських партизанських загонів. Перед ними ставиться завдання знищувати загони УПА, засилати до повстанських формувань своїх людей, щоб розкладати їх зсередини, вести антинаціоналістичну агітацію серед місцевого населення. Зокрема, враховуючи досвід червоних партизанів у боях із загонами УПА, Політбюро ЦК КП(б)У в серпні 1944 року ухвалює рішення передати партизанську дивізію ім. Сидора Ковпака до НКВД "для проходження подальшої служби, використавши її в першу чергу для якнайшвидшої ліквідації націоналістичних банд" (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 27, арк. 113). До речі, саме з 1944 року ведуть свій літопис сумновідомі спецгрупи, які чинили насильство і свавілля під виглядом українських повстанців і до яких на початковій стадії їхнього існування входили переважно представники червоних партизанських загонів (вже згодом до них почали включати завербованих колишніх вояків УПА і колишніх представників СБ). На 20 червня 1945 року всього у західних областях України під виглядом бандерівців діяли 156 спецгруп із загальною кількістю учасників 1783 особи (Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50-х років ХХ століття. - Львів, 2000. - С. 190).  
Про розмах протистояння у цей період свідчать такі офіційні цифри: з 1944 по червень 1945 року було захоплено 93 610 "бандитів", з'явилося з повинною 40 395 (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 76, спр. 56, арк. 111). З другої половини 1945 року за вказівкою центрального проводу великі підрозділи УПА були переформовані у дрібніші, добре згуртовані та озброєні, з дислокацією у лісових масивах. Виникла мережа підпільних "боївок" (10-15 чол.) у сільській місцевості. Все це складало серйозну небезпеку для режиму.  
В документах за 1944-1945 роки формулюється система конкретних заходів по
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13