Реферат - Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року
36

організації боротьби проти УПА і підпілля ОУН. Прикладом є резолюція Пленуму ЦК КП(б)У від 24 листопада 1944 року "Про хід виконання постанови ЦК ВКП(б) від 27 вересня 1944 року "Про недоліки в політичній роботі серед населення західних областей УРСР". Цей документ, як зазначалося, головним чином був присвячений питанням пропагандивної і агітаційної роботи. Але саме в ньому перед секретарями обкомів і райкомів КП(б)У західних областей висувалося завдання "посилення боротьби з націоналістичними бандами, спрямувавши удари насамперед на знищення керівних кадрів і так званої "Служби безпеки" (Там само, ф. 1, оп. 1, спр. 668, арк. 8). Тут же також говорилося про необхідність створювати і зміцнювати групи самооборони з місцевого активу, про посилення конспірації при підготовці і проведенні операції, про необхідність допомагати органам НКВД і НКГБ. Неодноразово керівні партійні інстанції таку допомогу надавали рішеннями про додаткові набори працівників НКВД і НКГБ для роботи у західних областях, як свідчить, зокрема, рішення Оргбюро від 27 грудня 1944 року, вміщене у цьому томі (Там само, ф. 1, оп. 9, спр. 226, арк. 37). 
У січні 1945 року Політбюро ЦК КП(б)У ухвалює постанову "Про посилення боротьби з українсько-німецькими націоналістами у західних областях України". В цій постанові подається розгорнутий план заходів по активізації антинаціоналістичної боротьби.  
Цей план, зокрема, зобов'язував Львівський, Волинський, Станіславський, Тернопільський, Дрогобицький, Рівненський і Чернівецький обкоми КП(б)У, наркомів НКВД і НКГБ, начальників внутрішніх і прикордонних військ НКВД посилити боротьбу з націоналістами з тим, щоби використати зимовий період для остаточного розгрому і ліквідації загонів УПА і підпілля ОУН. 
Поліпшити організаційно-політичну і пропагандистсько-агітаційну роботу серед місцевого населення. Поліпшити роботу по створенню і поширенню мережі радянської агентури. В постановах записано буквально таке: "Добитися в найближчий час такого становища, щоб в кожному населеному пункті була би наша агентура" (там само, ф. 1, оп. 16, спр. 29, арк. 5). Вимагалося широко залучати до агентурної роботи місцевих жителів, перевірених і відданих радянській владі, а також із числа колишніх учасників оунівських організацій. Увагу агентури скерувати перш за все "на виявлення оунівських центрів, що організуються, місцезнаходження банд і їх задумів"(там само). 
Залишати в хаті на ніч сторонніх осіб селяни мали право тільки з дозволу сільради. В селах створювалися групи самоохорони, які з настанням темряви повинні були затримувати всіх, хто прибував до населеного пункту і доставляти їх до сільради. На кожні два села призначався дільничний міліціонер, який повинен був контролювати проведення цих заходів. Вимагалося посилити пильність, всю підготовку і проведення операції тримати в суворій тайні. Тут таки знаходимо заклик до посилення репресій. "Не оминати жодного випадку бандпроявів без репресій у відповідь, посилити висилку сімей бандитів і куркулів, які надають яку б то не було допомогу бандитам" (там само, арк. 8). Передбачалося в кожному районному центрі (а по можливості й у великих селах) створити винищувальні батальйони з місцевого населення. А в кожному населеному пункті планувалося створити групи сприяння винищувальні батальйонам. До речі, на 1 квітня 1946 року в 7 західних областях УРСР було 3593 винищувальних батальйони, чисельністю 63 тис. осіб (там само, ф. 1, оп. 23, спр. 2966, арк. 51). 
Згадана постанова вимагала підвищити активність й ініціативу командирів підрозділів внутрішніх військ і прикордонників у боротьбі з повстанцями. Начальник внутрішніх військ НКВД Українського округу та начальники прикордонних військ зобов'язувалися "карати тих командирів, що відсиджуються в спокійних селах і дотримуються тактики пасивної оборони" (там само, ф. 1, оп. 16, спр. 29, арк. 16). Командуючому військами Львівського військового округу було дано вказівку, щоб всі військові частини, що дислокуються по населених пунктах, надавали всіляку допомогу місцевій владі у боротьбі з повстанцями. 
Наступні пункти цієї постанови знову присвячувалися питанням масово-політичної роботи серед місцевого населення. Характерно, що ця постанова містить критику діяльності органів НКВД і НКГБ, зокрема їх агентурної роботи і підготовки "чекістсько-військових операцій" (там само, арк. 2-3). 
Продовжуючи розробляти план боротьби проти збройних формувань УПА і підпілля ОУН, ЦК КП(б)У в лютому 1945 р. в постанові, яку ми вже згадували вище, приймає рішення про подальшу діяльність спеціальних груп: "З метою знищення окремих дрібних бандитських груп, так званої СБ і оунівських главарів, за прикладом Волинської області створювати групу спеціального призначення із бандитів, що з'явилися з повиною і виявили бажання боротися з бандитизмом" (там само, арк. 147). 
Це були ті самі спецгрупи, які замордували тисячі мирних жителів, а комуністична пропаганда приписувала ці злодіяння "бандерівським бандитам". Все це, до речі, може і повинно стати темою окремого дослідження. Очевидно, що матеріали цього тому дадуть поштовх не лише до такого роду розвідок. Вони примушують уважно поглянути на ті злочини, які приписувались УПА. Тепер цілком реальною може бути така ситуація, коли диригентами цих брутальних дій виявляться саме керівники спецгруп.  
В липні 1945 року в постанові, присвяченій боротьбі з національно-визвольним рухом, Політбюро ЦК КП(б)У віддає наказ начальникам обласних управлінь НКВД, командуючим прикордонних і внутрішніх військ НКВД створити спеціальні військові групи. Головна мета цих груп - переслідувати загони УПА незалежно від того, в які райони та області вони будуть рухатися аж до повної ліквідації цих загонів. А командири таких військових груп були попереджені: якщо вони проґавлять вояків УПА, то будуть за це суворо покарані і передані до суду. 
Ще один

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13