Реферат - Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року
36

важливий документ з точки зору розробки тактики боротьби проти загонів УПА і підпілля ОУН Політбюро ЦК КП(б)У ухвалює в листопаді 1945 року. Вказуючи на той факт, що підпільники посилили боротьбу з агентурою органів НКВД та НКГБ, постанова формулює низку заходів, що покликані були допомогти зберегти цю агентуру.  
Секретарям обкомів і райкомів КП(б)У, начальникам управлінь НКВД і НКГБ було запропоновано застосувати практику викликів працівниками органів НКВД і НКГБ для бесід великої кількості жителів населених пунктів. Якщо раніше кожна людина, яка відвідувала райвідділ НКВД чи НКГБ, вважалося підозрілою, то тепер до цих установ протягом 1-2 днів передбачалося одночасно викликати до 50 осіб. І викликати в першу чергу треба було саме тих, кого підозрювали у зв'язках з підпіллям (Там само, спр. 30, арк. 271).  
У такий спосіб влада розраховувала зберегти свою агентуру, дезорієнтувати підпільників і скерувати терористичні акти повстанців проти тих людей, яких сама влада вважала ворогами. Партійні керівники сподівалися на те, що якщо їм вдасться спровокувати терористичні акти проти мирного населення. Відтак населенню не буде іншого вибору, як звернутися по допомогу до органів влади і ще дасть можливість залучити до боротьби проти загонів УПА велику кількість місцевих жителів. З цією ж метою здійснювали терор проти місцевого населення і спецзагони НКГБ-МГБ, про що йшлося вище. Все це за задумом керівників ЦК повинно було створити напруження між повстанцями і мирним населенням, завдяки підтримці якого повстанські загони тільки і могли існувати. 
Другий пункт цієї постанови був присвячений методиці організації засідок. Відділам НКВД та НКГБ пропонувалося застосовувати тактику "ложных приманок" (там само, арк. 272). Враховуючи те, що повстанці нападали на партійно-державних керівників, на магазини кооперації та на машини з вантажами, ЦК пропонував практикувати в тих районах, де є загони повстанців, "спеціальні виїзди районних працівників із ночівлею на селі під прикриттям наших засідок" (Там само). Рекомендувалося також завозити до сільських магазинів товари, за якими полюють вояки УПА (зимовий одяг, взуття, мануфактура), створювати видимість вимушених зупинок на дорогах і в селах автомашин, завантажених харчами і медикаментами. У місцевих жителів повинно скластися враження, що ця машина або районний керівник подорожують без охрани і тільки в силу обставин змушені залишитися на ніч в селі. За таких умов повстанці будуть поінформовані через своїх агентів і спробують здійснити напад на будь-який із цих об'єктів. Всі ці "приманки" повинні бути забезпечені добре замаскованими "чекістсько-військовими засідками". В результаті, як сподівалися автори документу, повстанці, які не чекають засідки, будуть знищені, а об'єкти нападу захищені. 
Третій пункт цієї постанови передбачав протягом грудня місяця 1945 р. очистити від повстанців населенні пункти в радіусі не менше 15 км від промислових підприємств і міст, а також в 10-кілометровій зоні від залізниць та автомобільних шляхів. Всіх, хто має відношення до підпілля, терміново заарештувати, а їх сім'ї вивезти у віддалені райони СРСР. В цих селах поширити мережу агентів НКВД та НКГБ і посилити винищувальні батальйони та групи самоохорони (там само, арк. 273). 
Як бачимо, у цьому документі йшлося не про загальні політичні вказівки, а про цілком конкретні практичні вказівки, про те, як саме належить діяти органам безпеки і військовим. Такі самі постанови ухвалювались і в наступні роки (наприклад, постанова Оргбюро ЦК КП(б)У "Про посилення політичної роботи, підвищення більшовицької пильності і бойової виучки у винищувальних батальйонах західних областей УРСР" від 18 квітня 1946 року, постанова Оргбюро ЦК КП(б)У "Про додаткові заходи по поліпшенню діяльності винищувальних батальйонів" від 23 липня 1946 року, постанова Політбюро ЦК КП(б)У "Про заходи по подальшому поліпшенню роботи груп охорони громадського порядку в західних областях УРСР" від 23 серпня 1950 року, постанова Політбюро ЦК КП(б)У "Про деякі факти провалу чекістсько-військових операцій, що проводяться органами МГБ" від 24 серпня 1951 року, постанова Оргбюро ЦК КП(б)У "Про проведення обласних нарад старших груп охорони громадського порядку і дільничних уповноважених міліції у західних областях УРСР" від 7 травня 1952 року, постанова Політбюро ЦК КПУ "Про стан та заходи щодо подальшого поліпшення роботи органів Комітету державної безпеки в західних областях Української РСР" від 11 квітня 1955 року та ін.) 
Документи, вміщені у цьому томі, засвідчують, що до розгляду питання про хід боротьби проти загонів УПА та підпілля ОУН ЦК КП(б)У також звертався під час проведення виборчих кампаній. В січні 1946 року Політбюро ЦК КП(б)У приймає постанову "Про хід підготовки до виборів до Верховної Ради СРСР у Львівській області". В ній подається аналіз перебігу подій в області наприкінці 1945 - початку 1946 року. Зокрема, в документі стверджується, що в січні 1946 року у Львівській області діяло приблизно 90 загонів УПА. Проти цих загонів за період з 1 листопада 1945 року по 1 січня 1946 року було проведено 2204 "чекістсько-військові операції" і 1529 з них, були безрезультатними. Причиною провалу багатьох операцій автори документу називають їх погану підготовку, а також те, що люди, відповідальні за проведення цих операцій "проявляють нерішучість, боязнь і ухиляються від зустрічі з бандами" (там само, ф. 1, оп. 16, спр. 31, арк. 24).  
Таку постанову було ухвалено і по Станіславівській області. В ній зазначалося, що в області існує понад 40 загонів УПА, в ряді населених пунктів діють підпільні націоналістичні організації. Аналізуючи хід боротьби

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13