Реферат - Війна після війни - ОУН і УПА пiсля 1945 року
36

Українського округу станом на 22 квітня 1948 року було створено 28 ОВГ (там само, д. 300, л. 37). Для керівництва цими групами виділялися військові офіцери і оперпрацівники районних відділень МГБ. Для посилення боротьби з УПА створювалися оперативно-чекістсько-військові групи (ОВЧГ) у районах тієї або іншої області, найбільш "вражених бандитизмом". 
Частину документів (які раніше не підлягали оприлюдненню) цього тому присвячено явищу, яке комуністична пропаганда називала порушеннями "радянської" або "соціалістичної законності". Фактично йшлося про свавілля і насильство, що його чинили партійно-державні і чекістські органи, прикордонні і внутрішні війська, винищувальні батальйони. В цьому томі зібрано 28 документів про це, але по суті цій темі можна було б присвятити окрему книжку. При цьому перший документ з цієї низки датований лютим 1945 роком, а останній - квітнем 1954 року. Це означає, що брутальні дії проти місцевого населення були не поодинокими фактами, а становили певну тенденцію.  
В документах про порушення "радянської" або "соціалістичної законності" містяться численні факти самочинних вбивств місцевих жителів представниками комуністичної влади і військовими, безпідставних арештів, побиття заарештованих інших різновидів немотивованого насильства, садизму, підпалів, вилучення майна, фальсифікації слідчих справ. У постанові Політбюро ЦК КП(б)У "Про факти брутальних порушень радянської законності в західних областях УРСР" від 21 березня 1945 року підкреслювалось, що "у багатьох випадках це свавілля прикривається нібито боротьбою з українсько-німецькими націоналістами" (ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 29, арк. 189). Це твердження можна прийняти з одним застереженням - не у багатьох, а фактично у всіх випадках. 
З самого початку стало зрозуміло, що порушення не можна буде легко викорінити. Недаремно після згаданої постанови Політбюро ЦК КП(б)У знов повертається до цього питання 19 травня 1945 року і фактично констатує своє безсилля. При цьому нарком внутрішніх справ В. Рясний, нарком держбезпеки С. Савченко, начальники прикордонних військ НКВД Бурмака і Демшин, начальник внутрішніх військ НКВД Українського округу Марченко, начальники обласних і районних органів НКВД і НКГБ зобов'язані були взяти справи під особистий контроль (там само, арк. 282). 
Неефективність цього рішення і пропонованого контролю продемонстрували наступні події. У своєму рішенні "Про недоліки у роботі органів МВД, МГБ, суду і прокуратури по боротьбі з порушниками радянської законності у західних областях УРСР" від 24 липня 1946 року Оргбюро ЦК КП(б)У констатувало: якщо за 11 місяців 1945 року було зафіксовано 237 таких "порушень", то за 5 місяців 1946 р. - 965 (там само, спр. 50, арк. 93). У першому кварталі 1946 року у райвідділах МВД Станіславівської області знаходилось 3092 заарештованих, з них незаконно утримувалися 2023 особи (там само). Наводився такий приклад: у листопаді 1945 року начальник Яблунівського райвідділу МГБ Станіславівської області Діденко заарештував 89 осіб місцевої молоді 1928-1931 років народження. Він штучно сфабрикував так звану "запасну молодіжну сотню УПА" і півроку ці юнаки провели у в'язниці (там само, арк. 93-94). 
Повертаючись до питання про беззаконня і свавілля, Політбюро ЦК КП(б)У у постанові "Про стан і заходи по зміцненню соціалістичної законності і радянського правопорядку в Українській РСР" від 28 січня 1948 року зазначало, що лише протягом листопада 1947 року у Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Рівненській і Станіславівській областях встановлено 200 випадків протиправних дій (там само, ф. 1, оп. 6, спр. 1169, арк. 21). 
Один з найбільш вражаючих документів був направлений на ім'я М. Хрущова 15 лютого 1949 рoку. Йдеться про доповідну записку військового прокурора військ МВД Українського округу Г. Кошарського "Про факти брутального порушення радянської законності в діяльності т. зв. спецгруп МГБ". В записці зазначалось, що МГБ УРСР та його управління у західних областях з метою "виявлення ворожого, українсько-націоналістичного підпілля широко використовують так звані спецгрупи, що діють під виглядом бандитів "УПА"... Однак, як свідчать факти, грубо-провокаційна і нерозумна робота ряду спецгруп і допущені їх учасниками свавілля й насильство над місцевим населенням не тільки не полегшують боротьбу з бандитизмом, а, навпаки, ускладнюють її, підривають авторитет радянської законності й незаперечно завдають шкоди справі соціалістичного будівництва у західних областях України" (там само, ф. 1, оп. 16, спр. 68, арк. 10). У записці, що друкується у цьому томі, наведено численні приклади беззаконь, за допомогою яких тоталітарний режим стверджувався в Західній Україні.  
Характерно, що Г. Кошарський підкреслював, що "не кожний випадок порушення радянської законності знаходить своє відбиття у слідчих справах і розслідується. 
Ба більше, якщо Військова Прокуратура і ставить перед МГБ УРСР питання про покарання злочинців, то з боку МГБ УРСР це не знаходить належного і швидкого реагування: вишукуються не стільки докази злочинної діяльності осіб, які брутально порушили закон, скільки різноманітні приводи для того, щоб "спростувати" факти, що їх повідомила Військова Прокуратура, і затягнути розслідування" (там само, арк. 8). 
Г. Кошарський прямо писав, що "дії т. зв. спецгруп МГБ мають яскраво уособлений бандитський, антирадянський характер і, зрозуміло, не можуть бути виправдані ніякими оперативними міркуваннями" (там само, арк. 3). Разом з тим він цілком слушно зауважував, що "цей метод роботи органів МГБ добре відомий ОУНівському підпіллю, яке про нього попереджало і попереджує своїх учасників" (там само). 
Упродовж 40-50-х років ЦК КП(б)У неодноразово ухвалював спеціальні постанови про те, що кваліфікувалось як "порушення соціалістичної законності". Партійні органи, засуджуючи в постановах такі порушення, насправді несли головну відповідальність за них. Як і органи НКВД

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13