У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


і, щобільше, небезпечна... Творення ж поодиноких українських військових частин почалось і скінчилось за гетьманування Павла Скоропадського на Сердюцькій дивізії. Її творено кілька місяців накладом великих коштів та солідної підготовки. 1-ша Сердюцька дивізія була добре вишколена й мала прекрасний зовнішній вигляд. Але вона була мертвою машиною, без любові до свого старшинства, без усякого запалу. Коли ж прийшов момент війни та коли її, гетьманську гвардію, вислано на фронт, то вона ще перед зустріччю з противником масово розбіглась" [12, С. 26-27 ].  В значній мірі цю думку підтверджують і спогади посла Дону в Україні генерала Чечурякіна, який не належав до прихильників української державності. Він писав: "Уряд і особливо Гетьман, в душі безумовно прихильний Росії, боявся, як мені здавалося, творити українську армію, боявся національних настроїв цієї армії проти Росії"[13, С. 18 ]. Багато цікавого матеріалу про перші кроки штабу щодо формування та принципів комплектування кадрів майбутньої Української армії містять неопубліковані мемуари начальника штабу гетьмана Б. Стеллецького. Біографічні дані свідчать, що автор брав активну участь у формуванні й підборі кадрів на військові посади до Генерального штабу. "Спочатку організуються вищі установи армії, - згадує Б. Стеллецький, - і потім організація проводиться до менших з'єднань - вся вага військової повинності лягла б майже виключно на заможний селянський клас, як найбільш "консервативний і найбільш стійкий елемент" [10, С. 89-90]. Б. Стеллецький згадував, що "для безпосередньої охорони уряду гетьмана були сформовані дві сотні гетьманського конвою (одна піша, друга - кінна), переважно з колишніх офіцерів" [10, С. 89-90]. Це були перші військові підрозділи, створені за часів Української держави гетьмана Павла Скоропадського . Поза увагою дослідників не повинні залишитися роздуми генерала щодо планів створення Української армії з урахуванням геополітичного становища та місця збройних сил в системі національної безпеки Української держави та воєнної доктрини [10, С. 98-99], згідно якої головним противником України в майбутній війні виступали Радянська Росія і Румунія.  У червні 1918 р. було проведено реорганізацію Генерального штабу. Багато цікавих фактів щодо планів організації гетьманської армії, роботи відділів її міністерства, його взаємостосунків з німецьким командуванням подає у своїх мемуарах генерал О. Греков [8, 9]. Загальновідомо, що в своїх "Спогадах" гетьман П. Скоропадський негативно характеризує генерала. Ознайомлення з біографією цього українського військового діяча, залучення додаткових історичних джерел, у тому числі й матеріалів допитів українського генерала в Лук'янівській в'язниці 21-22 вересня 1948 р. слідчими НКВС [14] свідчать, що причиною негативної оцінки були не фахова підготовка і моральні цінності генерала, а розбіжності в політичних поглядах О. Грекова з гетьманом. Найбільш важливим є опис участі генерала О. Грекова в офіцерському союзі "Батьківщина", який об'єднував патріотично налаштованих офіцерів Української армії [14, С. 84].  Особливу вартість мають ті місця мемуарів військових діячів, які містять оцінку діяльності гетьмана Скоропадського у створенні Української армії. Так, відомий український військовий теоретик-генерал М. Капустянський вказував і на його помилки: "Гетьман зробив ще одну значну помилку - він, бажаючи утворити досить освічені старшинські кадри для мирного часу, наказав усунути з армії до резерву великий відсоток молодого революційного суто українського старшинства" [16, С. 13-14].  Але найбільшою помилкою гетьмана у створенні Української армії було те, що її керівний склад складався переважно з колишніх генералів та офіцерів російської армії, які в переважній більшості вороже ставилися до ідеї створення української держави та її армії. Це був вимушений визнавати і апологет Гетьманату Дмитро Дорошенко: "Серед офіцерів, - писав відомий український історик і міністр закордонних справ України часів Гетьманату, - було багато російського або зросійщеного елементу. Не за гетьмана і не за Україну думали вони боротися, а за Росію, проти якої тепер виступали українці" [5, С. 453]. Справжньою знахідкою для історії Української армії часів гетьмана П. Скоропадського є рукопис названої праці Б. Монкевича "Організація регулярної армії Української Держави 1918 року" [16], яка є справжнім кладом щодо теми дослідження. І хоча ця праця не відноситься до розряду мемуарних джерел, її можна широко залучати до перевірки свідчень щодо теми дослідження, наданих у спогадах учасників тих звитяжних подій. Вона вміщує значну джерельну базу: тексти воєнної присяги, оригінали наказів гетьмана по армії, списки переліку військових установ і військових формувань гетьманської армії, автор називає військові звання і прізвища їх командирів (до командира полку та складу його штабу включно) тощо. Особливу цінність для дослідника складає інформація щодо планів військового керівництва по проведенню мобілізації в Українську армію. "Призов рекрутів, - писав Б. Монкевич, - мав відбутися 15 листопада 1918 року і 1 березня 1919 р. Перший набір мав охопити 50 000 новобранців. З них 35 585 пішло на укомплектування 4,5 кінних дивізій з їхньою артилерією, запасових кінних полків, радіотелеграфних дивізіонів і броньових дивізіонів ...На 1 березня стало бути 79 000 рекрутів... Комплект армії мирного часу налічував 175 генералів, 14 930 штаб- і обер-старшин, 2 975 військових урядовців, 29 211 підстаршин і козаків" [16, С. 106].  Значну обізнаність у питаннях військового будівництва, чисельності та складу гетьманської армії на сторінках своєї відомої праці показав Головнокомандуючий Добровольчої армії генерал А. І. Денікін: "Збройні сили гетьмана, - писав він - складались: 1) із дивізії Натієва, сформованої з добровольців, розташованої у Харкові; 2) Сердюцької дивізії (гвардійської), створеної за набором виключно з синів середніх і заможних селян-власників ... 3) з охоронних та
Сторінки: 1 2 3 4