У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати
Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад
Реферат
Грубий пошук
Точний пошук
Вхід в абонемент
Курсова робота
Дипломна робота
Магістерська робота
Реферат
Контрольні роботи
Реферат
-
Військова спецслужба державного центру УНР в екзилі та її керівники (1926-1938 рр.)
21
міграції. Вичерпна його біографія ще досі не написана. Це з жалем констатують дослідники, висвітлюючи лише окремі її віхи7. Протягом усього свого неспокійного життя ця людина залишалась оповитою мороком утаємниченості та численних пліток. Про нього знали багато і водночас дуже мало. У ставленні до Чеботарева байдужих не було. Його або сприймали та поважали, або люто ненавиділи, характеризуючи чорними та білими кольорами без напівтонів. Його ім'я було на вустах і у колах колишніх соратників доби національно-визвольних змагань, більшість з яких згадувала його "незлим тихим словом", і у радянських спецслужб, котрим він протягом тривалого часу завдавав клопоту своєю специфічною діяльністю.
Оперативного досвіду Чеботарів набував самотужки, працюючи на посадах начальника контррозвідувальної частини розвідувального відділу Штабу Дієвої Армії (квітень-липень 1919 р.), трохи менше місяця (до 20 серпня 1919 р.) - коменданта Запілля Дієвої Армії, директора Департаменту політичної інформації Міністерства внутрішніх справ Директорії УНР (жовтень 1919 р.* - квітень 1920 р.) 8, начальника особистої охорони Головного Отамана С.Петлюри і куратора контррозвідки (з травня 1920 р.).
У цій людини поєднувались різноманітні, часто прямо протилежні риси. З одного боку - державницька позиція з принципових питань, несприйняття свавілля, з іншого - особиста вседозволеність та непомірна жорстокість до підлеглих та опонентів. Складається враження, що поняття справедливості та порядку були у Чеботарева гіпертрофованими, а своє бачення й розуміння цих речей він вважав єдино істинними. Це, зрештою, повною мірою відбилося і в його поведінці та вчинках у досліджуваний нами період.
Ще у 1924 р., коли не існувало спеціального підрозділу для організації роботи військової спецслужби уенерівської еміграції, Чеботарів був тією людиною, котра за допомогою певних осіб, здійснювала власними зусиллями роботу розвідувального характеру на користь екзильного уряду та повстанського руху на терені УСРР. Саме тому Микола Юхимович тривалий час залишався об'єктом пильної уваги радянських органів державної безпеки, що підтверджують численні архівні джерела КДБ. Це - документи 20-х-30х-років, пов'язані з боротьбою з повстанським рухом в Україні та спецопераціями проти української еміграції.
Небайдужість радянських спецслужб до цієї особи небезпідставна. Практична діяльність Чеботарева на утаємниченій ниві, новаторські пропозиції, помножені на фаховий та політичний досвід, робили його справді небезпечним противником як для ДПУ-НКВС, так і для опонентів в українському еміграційному середовищі.
Вже в 1924 р. у листах Миколи Чеботарева до сотника Володимира Шевченка знаходимо цікаві роздуми щодо організації, перспектив та напрямків роботи спецслужб у нових умовах еміграції: "У таємній роботі відбулися зміни на підставі досвіду... Для мене ясним стало, що для успішної боротьби, потрібно придавати нельогальне значіння "тамошньої роботи"...". І тоді ж він пропонує: "... утвердити організацію молодих активних сил нашого народу . . , утворити центр на позиції УНР на чолі з Головним Отаманом". Зазначена організація повинна була, за задумом Чеботарева, стати суто конспіративною, робота її мала зосереджуватися "як на терені України, так і на еміграції"9.
Протягом 1925-1926 рр. у листах до Шевченка Чеботарів викладає свої засадничі позиції щодо утаємниченої сфери діяльності ДЦ, наголошуючи при цьому: "Наша робота зв'язана з проклятими більшовиками і різноманітними елементами серед яких багато підозрілих, або просто провокаційного шумовиння"10 .
Таким чином, ще до створення ІІ секції Генштабу Чеботарів уже досить чітко і грамотно визначав головні напрямки роботи спецслужб у нових незвичайних умовах, а саме: запобігання проникненню до їх лав ворожих елементів, відсіч розкладовій роботі з боку організацій-опонентів із еміграційного середовища та ін.
Документи свідчать, що протягом навіть того нетривалого часу, коли Чеботареву довелося організовувати роботу військової розвідки і контррозвідки ДЦ УНР в екзилі, він устиг зарекомендувати себе людиною ріщучою, безкомпромісною, добре обізнаною із специфікою, методами та напрямками ведення розвідувальної та контррозвідувальної роботи у нелегальних умовах на чужому терені.
Серед реалізованих згодом слушних пропозицій та новацій начальника II секції, спрямованих на поліпшення розвідувальної роботи та підвищення її ефективності було, зокрема, залучення до співпраці "поворотчан", тобто тих українців-реемігрантів, що поверталися в радянську Україну. Те ж саме він пропонував і щодо "зміновіховців"*. Я просив пустити мене до Чехів, - писав Чеботарів до сотника В. Шевченка 19 січня 1927 р., - спеціально для налагодження роботи по використання і тих, і інших. Чи ви припускаєте, щоби більшовики не використали, коли б щось подібне було б з їхнього боку. Будьте певні, що не одного б вони під маскою поворотчика повернули свого чоловіка до ворожого табору. Отож і нам потрібно вжити все уміння, впливи і знання.., щоби з нашого відома було більше поворотчан фактично наших людей"11.
У нових умовах ведення розвідувальної роботи Чеботарів пропонував цікаві шляхи до її налагодження та вдосконалення, грамотно аналізував успішні операції та провали, виявляючи при цьому неабияку фахову майстерність.
Цікавими і справедливими є його характеристики стосовно агентури ДПУ, якій протидіяли спецслужби ДЦ УНР в екзилі: "...Вже тоді Кремль вводив своїх агентів у всі середовища нашого центру і то вже не агентів-примітивів, а інтелігентних, свідомих українських персонажів високої кваліфікації"12.
Однією із характерних рис тодішньої політичної діяльності Чеботарева, як вже зазначалося вище, була схильність до конфронтації з провідними, авторитетними діячами ДЦ УНР в екзилі у відстоюванні своїх власних поглядів на тактику та методи боротьби за незалежну державу.
Чимало українських лідерів, враховуючи об'єктивні реалії, тимчасово відкидали, як неможливий засіб, відкриту збройну боротьбу за повернення на рідні землі. Чеботарів,
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7