і звязували одне до одного їх колеса. Деколи звертали вози оглоблями до ворога. Так зробив бувПутивлець: »вози густо сполучив, оглоблі на подобу списів обернув, щоб і до возів самих пріиступу не було«. Острянин обезпечив табор наїженими рогатинами. До возів насипували землі, а то й цілком обкопували їх валом, копали ще рови, шанці і всякі засідки. Добути таку земляну фортецю було дуже важко; завдяки таборові козаки оперлися туркам під Хотином 1626. р. і часто успішно боронилися від поляків. Боплян каже: »У чому проявляють найбільше зручности та вмілости, то це битися табором, заслоняючися возами. Можна сказати, що під охороною табору 100 козаків не боїться 1000 поляків і так само 1000 татар«. А Старовольський додає: »Їх табор у злуці з польською кіннотою мае величезну вагу, як це ми переконалися у війні з турками«.
Бій кінноти.
Табор служив не тільки для оборони, але й як опора для зачіпної акції, При своїй легкості й рухливості табор міг підійти близько під позиції ворога и військо могло в догідній хвилині почати бій.
До бою рушала наперед кіннота, а саме невеликі відділи, що викликали ворога на герць. »З-під полковничої корогви вискочило 40 коней«, читаємо в описі бою під Гомлем 1651. р. ,»Один із них виїхав на герць, викрикуючи по татарськи »гала-гала«; але один із залоги влучив його коня в голову«. Звичайно, з боку противника виїздили теж герцівники, і бій розгорався на цілій лінії.
З якою зброєю виступала кіннота до атаки, про це докладно історія не знає. У давніших часах козаки трималися татарської тактики, здалека обстрілювали ворога з луків, зблизька вдаряли списами. За Хмельниччини деякі козацькі відділи мали вже пістолі. Компанійці в XVIII в. мали короткі рушниці або пістолєти. Але в остаточній зустрічі з ворогом вирішальною зброєю вершника була шабля і бій на шаблі акцію кінчав.
Література
1. Історія українського війська. Видання Івана Тиктора.
2. Історія України. Смолій В.А.
3. Історія України. Бойко О.Д.