Реферат на тему:
Військово-польова жандармерія - спеціальний орган Української повстанської армії
Історії творення та бойової діяльності Української повстанської армії - одного з найбільш чисельних партизанських формувань у воєнній історії ХХ століття - присвячений величезний масив різнопланової наукової й науково - популярної, мемуарної літератури. Проте на цьому фоні поодинокими виглядають згадки про спеціальні органи (підрозділи) УПА, а окремі розвідки з цієї проблематики практично відсутні. Між тим, згадані органи відігравали помітну роль у розвідувальному забезпеченні бойових акцій "лісової армії", протидії розвідувально-підривним заходам ворогів УПА, підтримці боєздатності, дисципліни та внутрішнього порядку в лавах повстанців. До числа спецорганів УПА можуть бути віднесені органи та підрозділи польової та агентурної розвідки, Служба безпеки в УПА, "відділи особливого призначення" (оперативно-бойові підрозділи) та Військово-польова жандармерія. Про останню структуру, на яку покладалися достатньо широкі функції військово-поліційного та контррозвідувального характеру, і піде мова у даній статті.
На початку грудня 1942 р. у Львові відбулася військова конференція керівників Проводу ОУН (С.Бандери) під головуванням "урядуючого провідника" М. Лебедя, за участю військового референта Проводу І. Климіва, військових референтів Крайових проводів Західної, Північно-Західної та Східної України (відповідно, за термінологією ОУН, ЗУЗ, ПЗУЗ та ОСУЗ). Конференція переглянула існуючу концепцію відмови від збройної боротьби й висловилась за доцільність утворення власних партизанських і регулярних військових формувань під загальною назвою "Військові відділи ОУН (самостійників-державників)". Одночасно було сформовано робочу групу для розробки військових статутів та інструкцій.
Тоді ж, повідомляло згодом оперативне джерело радянських органів держбезпеки, у рамках обговорення процесу розбудови майбутніх збройних сил розглянули низку питань щодо місця спеціальних структур у розгортанні бойових дій за відновлення Української держави й національного військового будівництва ("Організація внутрішньої безпеки", "Безпека у командуванні армією", "Розвідка і контррозвідка"). Передбачалося, що виникнуть органи розвідки та контррозвідки (Служба безпеки й жандармерія) і з'являться при всіх територіальних військових угрупованнях. Констатувався незадовільний рівень підготовки до таємної війни, підкреслювалася важливість рекрутування кадрів співробітників спецслужб з інтелігентних і комунікабельних осіб, творення територіальної освідомчої мережі. Остання повинна була до початку відкритого збройного виступу скласти списки "ворожих елементів", інформаторів на службі у німців та польського підпілля, негласно їх ліквідувати силами жандармських підрозділів повітів.
3-тя конференція ОУН (Б) 17-21 лютого 1943 р. ухвалює курс на збройну боротьбу з німецькими окупантами. Остаточно стратегія збройної "двофронтової" боротьби з "московським і німецьким імперіалізмом" ухвалюється Надзвичайним великим збором ОУН у серпні 1943 р. Шляхом злиття окремих повстанських формувань ОУН(Б) та інших збройних угруповань націонал-патріотичної орієнтації, переходу на бік повстанців української допоміжної поліції, мобілізації населення та за рахунок інших джерел навесні-влітку 1943 р. виникає Українська повстанська армія, політичне керівництво якою здійснює ОУН (Б). Творення УПА проходило одночасно з її бойовими діями проти німців, польських націоналістичних та самооборонних формувань, радянських партизанів, а також загонів інших націонал-патріотичних сил, що подекуди поглиналися бандерівцями силою зброї. Відбувається структурування органів управління УПА та її тилом ("запіллям"), розбудова територіальної мережі, організаційно-штатного устрою (їх докладний розгляд не входить до завдань цього дослідження). Приблизно до початку травня 1943 р. починає роботу Головна команда ( ГК, військова влада) УПА на ПЗУЗ під проводом Д. Клячківського ("Клима Савура"). Регіон становив так звану Генеральну округу, що поділялася на чотири Військові округи, на базі яких перебували відповідні групи УПА з власним оперативно-територіальним командуванням. Військові округи поділялися на військові надрайони, райони, підрайони, кущі та станиці.4 Бойовий склад УПА на ПЗУЗ швидко зростав. За інформацією оперативних джерел НКВС, у параді на День зброї 31 липня 1943 р. (у Свинарському лісі на Волині) брало участь 85 піхотних сотень (по 150-170 багнетів кожна) та до 1,5 тис. кавалеристів УПА.5 Влітку 1943 р. в Галичині, у зв'язку з наближенням рейдуючого радянського партизанського з'єднання С. Ковпака, створюється Українська народна самооборона (УНС, 5-6 тис. бійців до кінця 1943 р.). Наприкінці того ж року Провід ОУН на чолі з Р. Шухевичем ("Тарасом Чупринкою") ухвалив рішення про реформування УПА - створення Головного Військового Штабу (ГВШ) УПА та трьох крайових командувань або Груп - "Захід" (на базі УНС), "Північ", "Південь".6 Тактичними одиницями слугували бригади, курені (батальйони), сотні (роти), чоти (взводи), рої (відділення). Підготовку старшинських (офіцерських) кадрів здійснювали школи "Дружинники", "Лісові чорти", "Олені". У процесі розбудови і діяльності УПА поважне місце відводилося творенню структур спеціального призначення, і, зокрема, Військово-польової жандармерії (ВПЖ). Характерно, що ВПЖ утворюється у червні 1943 р., тобто у період активного формування основних, першочергових структур УПА як бойового механізму. Розглянемо фактори, що обумовили необхідність розбудови військово-поліційного органу українських повстанців. Перша з них, на нашу думку, полягала у прагненні командування УПА забезпечити високий рівень дисципліни та правопорядку у власних лавах. При цьому важливість "карності" (дисциплінованість, субординованість за термінологією ОУН і УПА) викликалася не тільки інтересами підтримки боєздатності, але й недопущенням протиправних дій у ставленні до цивільного населення, від матеріальної та моральної підтримки якого вирішальним чином залежав успіх збройних змагань. Про що й свідчить велика увага до розбудови органів військового судочинства. За розпорядженням першого командувача повстанської армії "Клима Савура" від 15 травня 1943 р. запроваджуються "революційні трибунали" та військово-польові суди, визначаються перелік тяжких злочинів та міри покарання за них. За 15 тяжких провин встановлювалася "найвища кара військового часу - смерть (зокрема, за співробітництво з ворогом, саботаж, диверсії, шпигунство, дезертирство з УПА, зраду, вбивства, крадіжки
