Реферат - Військово-польова жандармерія - спеціальний орган Української повстанської армії
12

майна УПА та громадян, відмову "прийняти зброю в руки і воювати проти ворога"). Страту дозволялося застосовувати до осіб з 17 років.6 Система судочинства в УПА за наказом ГВШ № 2/43 від 18 грудня 1943 р. поповнилась "козацькими судами" (суд у середовищі вояків за тяжкі провини у ставленні до цивільного населення із затвердженням вироку командиром частини) та "воєнними судами" (скликалися командирами Військових округ УПА та вищими військовоначальниками за участю трьох суддів, прокурора й захисника).7 Дозволялося у виключних випадках застосовувати види покарань, не передбачених статутами (у тому числі - фізичні). Відомо, наприклад, що за вироками польових судів винних у дезертирстві вішали із залишенням трупа на шибениці на 1-4 місяці, за "поширення анархії" давали по 25-50 "буків".8 Відомо про запровадження "карних сотень" (штрафних рот) та концтабору "Кентавр" на Поліссі.9 Друга причина полягала у бажанні відвернути розкладання лав УПА через дезертирство або здачу противнику. Одним з основних джерел комплектування Армії слугувала мобілізація чоловічого населення віком від 15 до 50 років (частка мобілізованих сягала щонайменш 50 відсотків особового складу).10 Поширеними були випадки відбиття призовників у військоматів. Так, лише 28 - 30 липня 1944 р. УПА відбила на Рівненщині й забрала до лісу 1130 призовників.11 На настроях частини особового складу позначалася перевтома від насильства після декількох років війни, бажання мирного життя. Деморалізуючим чинником були і значні втрати у боях з потужним контингентом військ Червоної армії та НКВС (у 1944-1945 рр. відбулося 8696 боїв, загинуло 19,8 тис. повстанців, включаючи 433 командири, у полон потрапило 17962 інсургентів).12  Широку роботу з примусу учасників руху ОУН та УПА до капітуляції проводила радянська сторона. 12 лютого 1945 р. виходить звернення Президії Верхової Ради та Уряду УРСР " До учасників так званих УПА і УНРА", де їх учасникам в обмін на припинення боротьби пропонувалися амністія й соціальні гарантії ( за рік зверненням скористувалося до 30 тис. осіб).13 До травня 1945 р. у західних областях УРСР працювало 3,5 тис. агітаційних колективів, було поширено 100 тис. брошур, 1 млн. прим. газет, 20 млн. - листівок.14 Психологічна війна давалася взнаки. Так, на початку 1944 р. біля Крем'янця розбігся курінь (батальйон) УПА з мобілізованих селян. У лютому 1945 р. у Вижницькому районі Чернівецької обл. у повному складі здався курінь "Перебийноса" (400 вояків).15 Тільки у лютому-листопаді 1944 р., за радянськими даними, здалися 13 тис. бійців УПА.16 Нарешті, вельми актуальним було завдання протидії розвідувально- підривній діяльності органів НКВС-НКДБ, які небезуспішно намагалися створити у середовищі УПА широкі агентурні позиції. Радянські правоохоронні органи (до 1945 р. у 7 областях Західної України вони мали за штатом 22 тис. співробітників) у 1944-1945 рр. завербували у регіоні 359 резидентів, 1473 агенти та 13085 інформаторів. Оперативно розроблялося 379 формувань УПА з 5831 учасником.17 Небезпека "сексотства" для боєздатності УПА добре усвідомлювалась її командирами.42 За словами командувача Групи УПА - "Північ" І. Литвиненка ("Дубового"), 95% відсотків успішних операцій військ НКВС проти вояків УПА стали наслідком дій радянської агентури. А без неї - "не давали жодних успіхів".19 Серйозну загрозу становили і спецпідрозділи радянських партизанських формувань. Партизанські загони та з'єднання мали власні підрозділи розвідки та контррозвідки, на їх базі діяли спеціальні групи органів держбезпеки ("оперативно-чекістські групи" за тодішньою термінологією), діяльність яких не в останню чергу спрямовувалася на розвідувально-підривні заходи проти націоналістичних сил. У 1942-1944 рр. в Україні діяло щонайменш 95 таких оперативних груп, спецзагонів та окремих резидентур НКВС-НКДБ. Частина з них отримала в якості одного з першочергових або головного завдань розвідувально-підривну діяльність проти націоналістичних формувань. До осені 1943 р. лише при партизанських з'єднаннях С. Ковпака, М. Наумова та О. Сабурова діяло 9 резидентур органів держбезпеки, які мали на зв'язку 572 агенти. Більша частина з них використовувалася по лінії протидії ОУН та УПА.20 3 листопада 1943 р. заступник начальника Українського штабу партизанського руху С. Бельченко та начальник розвідувального відділу М.Анісімов надіслали до партизанських з'єднань директиву № 3762. Вона зобов'язувала партизанів виявляти та брати на облік націоналістичні формування, створювати у них агентурні позиції, через агентурні можливості з'ясовувати чисельність, структуру, склад повстанських формувань, їх ідеологічні настанови, дані про керівний склад тощо. Створюються і спеціалізовані на розвідувально-підривній діяльності проти націоналістів підрозділи, як, наприклад, 7-й та 12-й батальйони з'єднання О. Сабурова.21 Відчутно дошкуляла повстанцям агентура партизанської розвідки, завербована у самому націоналістичному середовищі. Колишній начальник штабу 1-ї партизанської дивізії ім. С. Ковпака В. Войцехович наводить приклад, коли за допомогою перевербованих партизанським командиром П. Брайком вояків УПА у с. Пустинка Любомльського району Волинської області було виявлено склад зброї з 5 батальйонними мінометами, 15 станковими кулеметами, боєприпасами (1,5 тис. снарядів і мін).22 Не випадково у присязі бійця УПА, затвердженої наказом ГВШ № 7 від 19 липня 1944 р., серед головних вимог були "революційна пильність", суворе збереження воєнної й державної таємниці.23 Зберігся ряд документів, де йшлося про основні функціональні обов'язки ВПЖ. Наведемо їх, спираючись на підготований "вишкільним референтом" невстановленого з'єднання УПА "Чуткою" проект "Інструкції по організації Військово-Польової Жандармерії УПА". Головним завданням спецоргану визначався контроль за "дотриманням революційних законів та порядків в УПА". ВПЖ повинна була "творитися з найкращих сил УПА", її працівники мали відзначатися взірцевою дисципліною, принциповістю, високими моральними якостями, справедливістю, конспіративністю.24 До компетенції жандармерії відносилася боротьба із шпигунством, зрадою, дезертирством, невиконанням наказів командирів, зловживанням службовим становищем,

---

Сторінки: 1 2 3 4