Реферат на тему:

Воєнна агресія Німеччини і СРСР проти Польщі і українське питання

Напередодні Другої світової війни українські землі входили до складу 4 держав - СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. На той час Радянська імперія послуговувалась ідеологічною доктриною так званого пролетарського інтернаціоналізму. Інтернаціоналізм офіційно підносився Радянською імперією до рівня надбудовної категорії міжнародно-правових відносин. Більшовицькі політики парадоксально трактували це поняття - як запрошення до втручання у внутрішні справи інших держав. З 1936 по 1940 рік географія військової присутності Червоної армії охоплювала 9 країн: Іспанію, Китай, Монголію, Польщу, Естонію, Латвію, Литву, Фінляндію, Румунію.

СРСР брав участь у 7 збройних конфліктах і 4 рази порушував державний суверенітет сусідніх держав - Польщі, Фінляндії, Румунії, Кореї, вирішуючи у такий спосіб територіальні проблеми. І не дивно, що СРСР став агресором, зокрема стосовно Польщі, у спілці з Німеччиною.

Лідери "першої у світі країни перемігшого соціалізму" і "третього рейху" - Сталін і Гітлер - багато в чому були схожими: соціальним походженням, рівнем освіти, точніше самоосвіти, ненавистю до демократії, зневагою до народних мас. Обом була притаманна безмежна жорстокість, неперевершена хитрість, єзуїтська підступність і цілковита непередбачуваність вчинків. Водночас Гітлер і Сталін - антиподи, так само, як несумісні їхні політичні цілі та ідеологічні доктрини. Перший називав більшовизм своїм "ворогом №1", а другий саме таким ворогом вважав нацизм. Думалось, що вони, образно кажучи, ніколи не подадуть руки один одному. Але неймовірне сталося. 23 серпня 1939 р. світ був уражений звісткою, переданою вночі по радіо, про підписання радянсько-німецького договору про ненапад.

Зближення між Берліном і Москвою не було несподіваним для західної дипломатії. Деякі американські дипломати передбачали таку можливість ще з листопада 1938 року. 19 січня 1939 року повірений у справах США у Москві повідомив, що після кількох запевнень з боку Берліна, висловлених як безпосередньо, так і через посередництво Варшави, радянська преса перестала писати про німецьку загрозу для СРСР.

Радянсько-німецький договір не був плодом експромту. Він став підсумком еволюції радянської зовнішньополітичної лінії протягом попередніх кількох місяців і енергійно підштовхувався німецькими ініціативами. 22 серпня, виступаючи перед вищим командним складом вермахту, Гітлер заявив, що вже з осені 1938 р. він прийняв рішення йти зі Сталіним1.Першою ознакою зближення з боку СРСР була, мабуть, промова, проголошена Сталіним 10 березня 1939 року, у якій "господар Кремля" звинуватив західну пресу у спробах спровокувати конфлікт між Німеччиною і Радянським Союзом. 3 квітня Гітлер віддав таємний наказ вермахту готуватися до нападу на Польщу, який планувався на 1 вересня 1939 року. 17 квітня радянський посол у Берліні заявив, що ідеологічні відмінності зовсім не є перешкодою у поліпшенні німецько-радянських відносин. У травні почалися економічні переговори між Берліном і Москвою. У своїх спробах прискорити зближення Німеччини з Радянським Союзом по широкому фронту німці з кінця липня 1939 року зайшли так далеко, що поставили питання про можливість контактів не тільки по державній, а й по партійній лінії. 27 липня 1939 року тимчасовий повірений у справах СРСР у Німеччині Г.Астахов сповіщав, що через один-півтора тижня він одержить запрошення на черговий з'їзд нацистів у Нюрнберзі. В серпні 1939 року у радянській пресі було опубліковано повідомлення про укладення торгово-кредитної угоди між СРСР і Німеччиною. В той же час відбулася ще одна незвичайна подія. Уперше з 1933 р. Гітлер послав Сталіну телеграму з пропозицією повернутись до політичного життя, яке протягом століть було корисним обом державам2. 23 серпня 1939 року Ріббентроп і Молотов підписали німецько-радянський пакт про ненапад і додатковий секретний протокол. Цей протокол визначив зони впливу двох держав у східній Європі в разі "територіальних і політичних змін". Німеччина відмовлялася від будь-якого впливу на Фінляндію і Балтійські держави, а східні території Польської держави по лінії Нарва - Вісла - Сян на прохання Москви мали бути зайняті Радянським Союзом. Після церемонії підписання пакту обидві делегації відзначили цю подію у присутності Сталіна. І саме тоді Сталін несподівано проголосив тост за фюрера німецького Рейху. З цієї нагоди Молотов підкреслив, що зміни в німецько-радянських відносинах стали можливі завдяки промові Сталіна у березні 1939 року, добре сприйнятій у Берліні.Радянсько-німецький пакт (договір) про ненапад, підписаний у Москві 23 серпня 1939 року було опубліковано негайно після укладення. Таємницею залишався додатковий протокол, підписаний разом з пактом.Світова громадськість вперше дізналась про існування протоколу у січні 1948 року, після публікації Державним департаментом США збірки трофейних документів з архівів міністерства закордонних справ гітлерівської Німеччини. Пакт укладався на 10 років з автоматичним подовженням на 5 років, якщо жодна із сторін завчасно його не денонсує3. Пакт Молотова - Рібентропа був ратифікований 31 серпня 1939 року одночасно Верховною Радою СРСР і Рейхстагом Німеччини. І в цей же день, 31 серпня Гітлер підписав секретну директиву № 1 про початок війни. Напад на Польщу здійснювався за планом "Вайс". 1 вересня фюрер вихваляв пакт із Росією, пакт, який заперечував застосування сили, зобов'язував обидві держави консультуватися між собою з приводу деяких європейських питань, полегшував економічне співробітництво. "І Захід тут нічого не змінить", - сказав Гітлер. Того ж дня, першого вересня 1939 р., німецькі війська вночі, о 2 год. 45 хв. вторглися у Польщу. Без оголошення війни вони перейшли польський кордон з півночі - із Східної Прусії, з