У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


постійно присутню військову силу. Скіфська воєнна присутність на Передньоазіатському театрі воєнних дій виражалась у здійсненні великих походів скіфським військовим об’єднанням у цілому, серією малих походів окремих загонів і з’єднань, їх тимчасовим перебуванням на території союзницьких або тимчасово підкорених держав.  З Північнокавказьких степів скіфські загони здійснювали марші до країн Передньої Азії, долаючи Кавказькі гори через Дербентський і Дар’яльський проходи, Мамісонський перевал і вздовж побережжя Чорного моря (рис. 1). При цьому основним маршрутом був обраний дербентський13. Греки, в часи Есхіла, Кавказ називали «дорогою скіфів»14. Нам відомо принаймні три великих походи скіфів до Передньої Азії. Це вторгнення скіфів у 670-х роках до н.е., яке закінчилось укладенням династичного шлюбу між царським домом Ассирії й царем скіфів. Похід скіфів до кордонів Єгипту в 630-х — на початку 620-х рр. до н.е., прихід скіфського війська під командуванням царя Мадія на допомогу обложеній мідійцями Ніневії в 614 р. до н.е. Похід Мадія був чи не найбільшим за своїми масштабами. На період скіфських війн в Азії припали грандіозні події в передньоазіатському регіоні. У складній і багатій на різкі зміни воєнно-політичній обстановці скіфи виступали на боці то однієї, то другої сторони, міняли союзників і ворогів. Воєнно-політична обстановка напередодні походу Мадія до Передньої Азії виглядала так. Паралельно із занепадом Ассирії на Передньоазіатському театрі воєнних дій відбувалось посилення Мідії. Іраномовні мідійські племена займали території на південь від Каспійського моря. Серед них відбувалися процеси переходу від кочового до осілого способу господарювання. Частина мідійців продовжувала вести кочовий спосіб життя. Війська цих племен складалися з окремих загонів кінноти й піхоти, що формувалася за родовим принципом. У 625 р. до н.е. в Мідії до влади приходить Кіаксар. Він енергійно проводить ряд політичних і воєнних реформ. Кіаксар перебудував племінне ополчення в організоване військо. «Він перший поділив азіатське військо на бойові загони і перший упорядкував їх залежно від виду зброї — на списоносців, лучників і вершників, тоді як перед тим усі вони були без усякого ладу перемішані й об’єднані» (Геродот, І, 103). У 626 р. до н.е. у Вавилоні царський трон захопив халдейський вождь Набопаласар, що до того перебував на воєнній службі в ассирійському війську. Він відмовився в подальшому визнавати владу ассирійських царів. У 615 р. до н.е., мідійські війська вторглись у східні провінції Ассирії. В 614 р. до н.е. мідійці взяли штурмом офіційну столицю Ассирійської держави — Ашшур і, з приходом вавилонського війська, яке привів особисто Набопаласар, обложила ставку ассирійських царів — Ніневію. Геродот, описуючи війну мідійців з Ассирією під керівництвом царя Кіаксара, відмічає: «І коли він переміг ассирійців в одній сутичці і вже обложив Нін, проти нього виступило численне військо скіфів, очолюване царем скіфів Мадієм, сином Прототія» (І, 103). Історичність особи Мадія підтверджує і Страбон, він згадує про «…віддалені мандри вождів, як, наприклад, Мадія скіфського»14. Більшість сучасних дослідників сходиться на тому, що Прототій , згаданий Геродотом, і цар скіфів Партатуа, відомий нам з ассирійських документів — це одна і та ж особа. Зберігся письмовий запит царя Ассирії Асархаддона (681—668 рр. до н.е.) до оракула бога Шамаша: «…Партатуа, цар країни Ішкуза, який прислав тепер (вісника) Ашшурахіддіну, царю Ассирії (в…). Так як, Ашшурахіддін цар Ассирії дає в жінки Партатуа, царю скіфів дочку царя з «дому виховання» ( … чи вступить) з ним Партатуа, цар скіфів, (в союз), слово вірне, мирне … чи буде виконувати по істині …».15 Укладення династичного шлюбу між царським домом Ассирії і провідником скіфів відбулося напередодні 673 року до н.е. Якщо Мадій дійсно нащадок Партатуа й ассирійської царівни, то він доводиться племінником наймогутнішому царю Ассирії Ашшурбанапалу (668—635/27 рр. до н.е.) і йому прийшлося надати допомогу обложеному в Ніневії рідному дядькові Сараку (616—612 рр. до н.е.). Прихід скіфів врятував становище. Оцінивши значну чисельну перевагу своїх противників Кіаксар і Набопаласар змушені були відступити.  У наступному 613 р. до н.е. цар Ассирії Сарак організовує воєнний похід проти Вавилону, залучивши до нього племена приєвфратських арамеїв16. Які-небудь активні дії з боку союзників вавилонян — мідійців у цьому році не відмічаються. Тимчасове подолання зовнішньополітичних труднощів Ассирії в 613 р. до н.е. можна пояснити тільки допомогою союзних їм скіфів17. Вірогідно, напрямком зосередження основних зусиль для скіфів була визначена Мідія, для ассирійців — Вавилонія. 

Ситуація кардинально змінюється в 612 р. до н.е. Мідійці відновлюють бойові дії в Ассирії. Вавилонська хроніка Набопаласара згадує про участь кочових народів і серед них скіфів у поході мідійців, а Кіаксар з цього часу отримує у вавилонських документах титул «царя Умманманди», в розумінні того, що стає володарем північних «варварів» взагалі. Скіфи, як союзники ассирійців, більш не згадуються. У липні 612 р. до н.е. після тривалої осади мідійці у взаємодії з військом Вавилону оволоділи Ніневією. Усі ці обставини свідчать про приєднання скіфів до мідійсько-вавилонського союзу. Що сталось з Мадієм після подій 614 р. до н.е. нам невідомо. Військова доля багата на несподіванки. В Іранському Курдистані на узбережжі озера Урмія біля містечка Саккиз знайдено скарб, який є залишками зруйнованого поховання скіфського вождя високого рангу другої половини VІІ ст. до н.е.18. Хто знає, чи не покоївся тут прах царя Мадія? Остаточне знищення ассирійської держави завершилось у 605 році до н.е. після поразки ассиро-єгипетських військ у битві при Каркемишу

Сторінки: 1 2 3 4