У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


кінець скіфського панування відбувся після здобуття Ніневії й остаточної перемоги над ассирійцями (605 р. до н.е.), то початок скіфської гегемонії — не раніше 633 р. до н.е. По-четверте, найвірогідніше що поразка мідійців у битві зі скіфами відбулась до того, як Кіаксар зійшов на трон. На думку автора, період скіфського владарювання в Передній Азії був можливий тільки в часи нестабільної воєнно-політичної обстановки в регіоні, що наступили внаслідок послаблення централізованої влади, анархії й смут в ассирійській державі, які розпочались між 633 і 627 рр. до н.е. Результатом цих процесів стали серйозні зміни воєнно-політичної ситуації в регіоні: в 626 р. до н.е. владу у Вавилоні захоплює Набопаласар, у Мідії з 625 р. до н.е. — Кіаксар. Різниця в часі між такими історичними подіями, як смерть Ашшурбанапала в 633 р. до н.е., з якою пов’язується занепад Ассирії, і остаточне падіння Ассирійської держави в 605 р. до н.е. внаслідок чого відбулося утвердження панівного становища Мідії, становить саме 28 років. Чи не на ці історичні події спирався Геродот, визначаючи термін панування скіфів у Передній Азії? Правда, ми абсолютно точно не знаємо року смерті Ашшурбанапала. Різними дослідниками вона визначається в межах від 635 до 627 року до н.е.23. Але і враховуючи це, висунута гіпотеза не втрачає сили, бо ж Геродот зазначив, що ліквідація скіфського панування сталась після остаточного підкорення ассирійців. Таким чином, час 28-річної скіфської гегемонії у Передній Азії можна визначити між 633/626 і 605/598 рр до н.е. Послідовність воєнно-політичних подій могла бути такою. В 633/626 рр. до н.е. мала місце рішуча перемога скіфів над мідійцями, наслідком якої було ганебне підпорядкування скіфам і сплата важкої данини Мідією. Відголоси цього принизливого становища чутні ще майже через століття, в часи Дарія І (Геродот, IV, 1). Про воєнні зіткнення між скіфами й мідійцями свідчить і мідійська циліндрична печатка, знайдена на території сучасного Ірану (рис. 4).  Після того, скориставшись з міжусобиць, безпорядків і послаблення центральної влади в ассирійській державі, скіфи здійснили ряд грабіжницьких походів до Сирії, Палестини, Малої Азії, вийшли на кордони Єгипту. Основним способом воєнних дій на цей час для скіфів стали швидкі рейди окремих загонів організовані з метою грабунку й збору данини. У 614 р. до н.е. скіфське військове об’єднання під командою царя Мадія прийшло на допомогу обложеній мідійцями Ніневії. В 613 р. до н.е. воєнні дії скіфів були спрямовані проти Мідії, що забезпечило ассирійцям північно-східний напрямок і дало змогу організувати воєнний похід проти Вавилону. Навесні 612 р. до н.е. союзні вавилоно-мідійські війська знову здійснюють похід до серця Ассирії — царського міста Ніневії і здобувають її після трьохмісячної облоги24. Така різка зміна балансу воєнного потенціалу супротивних сторін могла відбутись внаслідок приєднання скіфів до вавилоно-мідійського військового союзу. Це могло статись у кінці 613 р. до н.е. — на початку 612 р. до н.е., хоча і після цього мідійці продовжували сплачувати данину скіфам. Кінець їх пануванню був покладений після вбивства військових ватажків на бенкеті у Кіаксара. Подія ця сталась після 605 р. до н.е., але не пізніше 599 р. до н.е. Походи скіфів до Передньої Азії продовжувались тривалий час. Це не могло не відбитись на економіці, ідеології і соціальній структурі скіфського суспільства, і , як результат, на його воєнній організації. Тому в скіфах часів азіатських війн передусім потрібно бачити не кочових скотарів, а професійних воїнів, основу існування яких забезпечувало насильне відчуження продукту, виробленого осілим землеробським населенням. Азіатські походи прискорили формування військової організації і розвиток воєнного мистецтва скіфів. Військова могутність скіфів піднімала їх вождів до рівня давньосхідних правителів, зростала їх влада, посилювалася роль військової аристократії25. Військова енергія, зміцнена набутим досвідом та передовими досягненнями у галузі озброєння й тактики ведення бою, забезпечила воєнну славу скіфам у наступні століття26. Вона надовго пережила цей народ і закріпилася за нашими предками. Військова історія скіфів — це невід’ємна частина нашої вітчизняної історії. Бойові традиції українського війська народжувались не на пустирі. Наш патріотизм народився не вчора, а тисячі років тому, і несе він у собі, крім багатьох інших рис, відлуння бойового духу скіфів.

 

Використана література

Бережинський В. Г. Військова організація і військове мистецтво скіфів. — К.: Академія 3СУ, 1994. — С. 60—61.

Дьяконов И.М. Ассиро-вавилонские источники по истории Урарту // Вестник древней истории. — 1951. — № 3. — С. 207—252;

Иванчик А.И. Киммерийцы. Древневосточные цивилизации и степные кочевники в VII—VI вв. до н.э. — М.: РАН, 1996. — 324 с;

Латышев В.В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ. — 1947. — № 1. — С. 255—316, № 4. — С. 170—289.

Геродот. Історії в дев’яти книгах. — К.: Наук. думка, 1993. — С. 33—34, 44—45, 53, 180.

Латышев В.В. Вказ. праця. — № 4. — С. 183, 224.

Сторінки: 1 2 3 4